45.

Наступного ранку я прокинулася дуже рано, якийсь час ще полежала в ліжку, намагаючись заснути, але в мене нічого не виходило. Тож я підвелася і пішла на кухню. Поки готувала каву, згадувала всі події попередніх днів. Що чекає на мене сьогодні? Успіх чи поразка? Хотілося, щоб уже швидше пролунав вердикт Вітольда, тоді я, принаймні, більше не хвилюватимусь за те, чи зможу я стати примою. Навіть негативна відповідь на питання була кращою, ніж невизначеність…

Час до вистави тік страшенно повільно. Я кілька разів звіряла покази годинника зі своїм мобільним, бо мені весь час здавалося, що він відстає або взагалі зламався…

І все ж настав часїхати до театру. Я приїхала туди досить рано, думала, що дівчат ще не було, але в роздягальні зіткнулася з Алісою. 

— Привіт, — сказала я. — Як твої справи?

— Нормально, привіт, — вона кивнула, виглядала ніби спокійною, але в той самий час я помітила, що її тіло було трохи напружене. 

 — Я чогось так хвилююся, — зізналась я. — Навіть не могла спати…

— Я теж хвилююсь, — кивнула Аліса. — Тебе хвалили в мережі. 

 — Про тебе я читала теж гарні відгуки, — я усміхнулась.  — І взагалі про наш театр говорять, це ж круто! Ми стали популярними! 

— Так, це добре, — погодилась Аліса. — Але я не хочу поступатись тобі місцем. Якщо навіть дядько обере тебе, я все одно не буду здаватись, — вона ледь стисла руки в кулаки. 

 — Я не думаю, що він прямо так обере мене, — сказала я. — Скоріше за все, надалі доручатиме то тобі, то мені головну роль, але це ж нічого не значить. Ми обоє вболіваємо за наш театр і хочемо, щоб він приносив гарний прибуток…

— Але прима у театру може бути лише одна, — не погодилась Аліса. — Навіть якщо він доручатиме цю роль нам обом, все одно хтось буде головніший. 

— Для мене це не грає ролі,  — сказала я. — Якщо ти будеш примою, як і раніше, я не засмучусь. 

— Знаєш, оце в тобі мене завжди трохи бісило. Ти недостатньо сильно хочеш цього. Тому, саме тому я хочу перемогти. Бо я завжди хотіла бути примою, це моя ціль.

— Якщо для тебе це так важливо, ти маєш боротися за свою мету, — я усміхнулась. Подумала, що для мене самої найважливіше — це бути разом з Адамом. Кохання до нього — це був сенс мого життя. — У мене теж є ціль, — сказала я.  — Але вона не пов’язана з боротьбою. Я просто хочу бути щасливою…

— Всі ми хочемо бути щасливими. Для мене щастям буде лише одне — я маю стати найвідомішою примою спочатку в Києві, а потім і в Україні. Якщо твоє щастя не в театрі, то знаєш… Ти не гідна ролі прими, Єво. 

Я лише знизала плечима. Подумала, що може, я й справді не гідна цієї ролі, бо не вмію йти “по головах”, не можу спричиняти страждання іншим людям… Мабуть, в мені недостатньо сили волі для того, щоб бути примою. Але все ж я сподівалася досягти успіху, адже я пообіцяла Адаму… Мені хотілося бути найкращою для нього…

В цю мить до роздягальні зайшла Катя та інші дівчата, тож нашу розмову було перервано.  Ми пройшли до зали для репетицій. А потім з’явився і Вітольд. Ми всі, затамувавши подих, дивилися на нього в очікуванні, що він винесе свій присуд. 

Вітольд поглянув на нас і сказав:

— Добре, що всі вже тут. Зараз почнемо репетицію. Але спочатку… Я хочу, щоб всі дівчата проголосували за приму. У мене теж буде один голос. Власне, так ми і оберемо приму… Що ж, почнемо голосування. 

Я подумала, що тепер мені точно нічого не світить. Дівчата проголосують за Алісу… Може, так і краще, принаймні я не буду більше хвилюватися. Мені ніколи не стати примою, і потрібно просто це прийняти і жити далі…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!