44.

Я не хотіла, щоб всі дізнались про те, що зараз відбувається, а з того, як Адам і Даня дивились одне не одного, і так було зрозуміло надто багато.

Я мала їх зупинити до того, як щось трапиться. Мозок включився миттєво і я сказала:

 — Даню, тобі краще піти. Ти ж не хочеш, щоб Аліса все побачила.  

Він насупився, але відступив. Однак ми всі все одно стояли надто близько, коли до коридору увійшли дівчата.

— Даню, це ти? Ти до Єви прийшов? — запитала Аліса, підходячи ближче до нас. — Хіба ви не розійшлись?

— Ні, я прийшов до тебе, — сказав Даня і простягнув їй букет.  — Вітаю, сестричко! 

А потім повернувся і швидко пішов геть, Аліса навіть не встигла нічого сказати. 

— Дядечко так і не визначився, хто буде виступати завтра, — сказала Аліса. — Значить, ми все дізнаємось перед виступом, — вона поглянула на мене, а потім перевела погляд на Адама. — До речі, я хотіла подякувати вам за букет вчора, — вона усміхнулась і ледь почервоніла. — Може, ми могли б сходити кудись і відсвяткувати… Ну… Те, що білети зараз добре продаються і все таке. 

Я поглянула на Адама теж, очікуючи, що він відповість. Відчувала якісь ревнощі — а раптом він погодиться піти кудись з Алісою?

— Так, ми обовʼязково відсвяткуємо, — він усміхнувся, я шоковано поглянула на нього, але він тут же додав: — Після останнього виступу, в неділю, відсвяткуємо всією трупою, я замовлю вам щось смачненьке. Пораджусь з Вітольдом, що вам можна.

Я відчула полегшення. Не те щоб я дійсно думала, що він може погодитись кудись піти з Алісою, але все ж… Я все одно трохи ревнувала його до інших дівчат.

—  О, — з обличчя Аліси на мить пропала усмішка, але вона майже одразу натягнула її назад, тільки ця була фальшивою. — Добре, дякуємо, — сказала врешті-решт і поглянула на мене. — Ти на чому додому їдеш? 

Такого питання від Аліси я не очікувала.

 — Ну, може таксі візьму, — сказала я після невеликої паузи. 

— Можемо з братом тебе підвезти. Ну, я буду там, тож він вже не буде тобі докучати, чи щось таке, — сказала вона у відповідь.— Як вдячність за те, що ти мені тоді сказала.

Адам насупився ще коли почув імʼя Дані. 

 — Не хочу вас напружувати, — усміхнулась я.  — Дякую за пропозицію, але я краще сама доберусь додому…

— Ну, як скажеш, — вона знизала плечима. — Піду за ним, до завтра, — на цих словах вона побігла за братом, ховаючись за поворотом коридору. 

— Щось вона якась надто дружелюбна, — підозріло сказав Адам. — З чого б це?

 — Мені теж якось це незвично, — тихо сказала я. — Може, вони з братом щось замислили? 

— Все може бути, — Адам кивнув. — Будь обережна. Аліса дуже слизька… Бачила, як вона липла до мене? Ледь стримався, щоб не відшити її грубіше. 

— Ти все правильно зробив, — я усміхнулась йому. — Сподіваюся, вони відчепляться від нас, і тоді все буде добре…

***

Адам довіз мене до будинку і зупинився біля мого підʼїзду. Це вже стало нашою маленькою традицією. 

— Завтра Вітольд скаже своє слово, — він переплів наші пальці. — Я подумав, може, забрати тебе до себе прямо з виступу?... Як ти на це дивишся? 

 — Я не проти, — я відчула, що червонію. —  Але, мабуть, краще, щоб наші не бачили… А то почнуть говорити, що я з тобою через те, що хочу стати примою…

— Так, я все продумаю. Ми тепер постараємось не виходити разом, поки ти не станеш примою остаточно і безповоротно. Коли ж ти всього досягнеш, не буде сенсу приховувати наші стосунки. 

 — Так, я дуже хочу, щоб ми нарешті не ховалися ні від кого… Дуже тебе кохаю… — видихнула я. 

— Я теж кохаю тебе, — відповів він неголосно і подався вперед, цілуючи мене в губи... 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!