39.

Я дійсно не хотіла ворогувати, не відчувала до неї якогось сильного негативу. Хоча вона й не була мені симпатична, хотілося просто, щоб ми з Алісою якомога менше спілкувалися, у кожного було своє життя, і в наших же інтересах не витрачати енергію на постійні конфлікти, бо тоді не вистачить її для роботи. Мені дуже хотілося, щоб Аліса зрозуміла мене. Але, видно, історія з Данею ще більше розгнівала її. Хоча, з точки зору логіки, вона не хотіла, щоб ми були разом, тож мала радіти, коли ми розійшлись. Але її бісило, що якийсь інший чоловік виявився для мене кращим за її брата. Я розуміла це, і чекала, що вона мені відповість. Намагалася виглядати спокійною, хоча серце прискорено билось у грудях. 

— Добре, — сказала вона не дуже охоче. 

 — Дякую, —  відповіла я серйозно. — Добре, я піду на обід… 

Хотіла сказати “Передай потім привіт Дані”, але це могло б сприйнятися нею як знущання. Краще вже зовсім не згадувати про її брата. Я сподівалася, він швидко втішиться і забуде про мене.

— Так, смачного, я теж піду, — вона кивнула, взяла свою сумку і пішла першою. 

*** 

Перед виступом я трохи нервувала, все ж, від цих трьох виступів залежало, хто буде примою. Сьогодні примою мала бути Аліса, а завтра я. Який день отримає більше схвальних відгуків, такий склад і визнають кращим. 

Я прийшла з обіду рано, ще нікого не було. А мені просто шматок до горла не ліз. Ніби все було і як зазвичай, але все ж мені хотілось перемогти і це трохи тисло на мене. 

Я зіштовхнулась з Адамом в коридорі, і це нагадало мені ті часи, коли ми ще ворогували. 

Він озирнувся навсебіч і швидко повів мене до однієї з кімнат, прикриваючи за нами двері. 

— Я скучив за тобою… — сказав він, обіймаючи мене за талію. 

— Я теж скучила, — відповіла я. — За цими репетиціями не було коли вгору глянути…

— Але сьогодні вже пʼятниця… І значить за пару днів у нас буде побачення, — Адам торкнувся губами моєї шиї. — Як дочекатися… 

 — Так, я теж чекаю цього дня з нетерпінням, — зізналась я. 

— Я говорив з Вітольдом, — додав Адам. — Сьогодні примою буде Аліса, але завтра… Завтра він обʼявить, що примою на день станеш ти. Не думай, я не домовлявся за тебе, чи щось таке. Правда, він не змінив афіші, у Аліси все ще більше медіа розголосу. Так чи інакше, він підіграє їй, хоч  дає шанс і тобі. Завтра ти маєш затьмарити її. Будь готова. Але не подавай вигляду, що знаєш про цей його план. 

— Справді? — я відчула, що мені аж подих перехопило від хвилювання. — Я дуже рада. Хоча так хвилююся, щоб не зробити якусь помилку…

— І знаючи Алісу, яка була в клініці через психологічний зрив… Якщо в суботу ти будеш примою, а вона зірветься, то в неділю ти теж будеш примою, — додав Адам. 

— Я б не хотіла, щоб вона зірвалась, — сказала я. 

— Хіба вона не вередливе дурне дівчисько, яке ставить тобі палиці в колеса? — Адам ледь насупився. — Той тікток, то ж вона зробила, той замовний хейт в мережах. 

— Все одно мені б хотілося зберегти з нею більш-менш нормальні стосунки. Від того, що ми будемо ворогувати, нікому не буде краще. Страждатиме весь колектив…

— Ти надто добра, — він погладив мене по щоці. — І що будеш робити? Попередиш її? Але перед виступом це може тільки нашкодити. 

— Думаєш, Вітольд їй не сказав, що ми будемо примами по черзі? — з сумнівом запитала я. 

— Ну, тобі ж не сказав? Хоча так, ти маєш рацію, можливо, він сказав їй, — замислився Адам. — Але можливо і ні. Якщо в трупі ніхто не знає. Аліса здається не з тих, хто вміє тримати язика за зубами? 

 — Так, вона б, якби знала, неодмінно сказала мені, — замислено проговорила я.  — Ой, відчуваю, ці три дні будуть дуже нелегкими для нас усіх…