37.

— Знаєш, що мені зараз хочеться зробити? — Адам провів долонею по моїй талії. На вулиці вже було тепліше, тож і вдягнена я була доволі легко. Тільки в спортивний костюм і вітровку.

— Що? — я ледь прикусила губу, дивлячись на нього. 

— Зробити тебе повністю своєю, — він облизнув губи, не відводячи погляду, а його рука трохи стисла мій бік. 

— Прямо зараз? — я відчула, що червонію. — Мені трохи страшно…

— Страшно? — на мить на його обличчі зʼявилось здивування, а потім, здається, він зрозумів, що я маю на увазі, бо запитав: — Тобто, ти ще ніколи… Ні з ким? 

Я кивнула, відводячи погляд. Думала, що певно він розчарується в мені. Авжеж, кому треба недосвідчена дівчина, яка всього боїться і соромиться?

Адам раптом подався вперед і обійняв мене міцніше, цілуючи в щоку. 

— Я дуже щасливий це чути… Навіть мріяти про це не міг. Авжеж, якщо це твій перший раз ніякого прямо зараз не буде, — додав одразу. — Бо я хочу, щоб все було як треба… 

 — Справді? — видихнула я. — Ти не засмутився?

— Я навіть мріяти не міг про те, що тебе ще ніхто не торкався. Бо розумів, що шанс малий. Авжеж, я не засмутився, я радий, — він усміхнувся і знову чмокнув мене, тільки тепер в губи. — Коли в тебе вихідний в театрі?

 — У понеділок, — відповіла я, відчуваючи, що моє серце завмирає в грудях при думці про те, як ми проведемо цей день. 

— Тоді в понеділок я теж візьму собі на другу половину дня вихідний. Проведемо цей день разом, ну, зранку хіба що матиму зустріч, то може з обіду почнемо наше побачення, що думаєш? 

 — Я згодна, — усміхнулась йому, почуваючи себе такою щасливою, як ніколи в житті. 

— Все, йди, — прошепотів Адам. — Бо в мене вже там все так тісно, що ще трохи, і буде дуже соромно. Достатньо лише фантазій про понеділок, щоб таке зробити зі мною, почуваюсь якимось студентом, а не дорослим чоловіком. Зірвала з мене всі гальма… 

Я знічено усміхнулась. 

 — Вибач, я не спеціально… Теж буду з нетерпінням чекати понеділка…

Я вийшла з машини і пішла до під’їзду, але вже біля дверей обернулася і помахала Адаму. Відчувала, що він проводжає мене очима і думала, що ніколи б не повірила ще кілька тижнів тому, що моє серце буде так тріпотіти при думці про побачення з ним…

***

Коли я готувала вечерю, відкрила Тікток і поглянула на профіль нашого театру. Останні відео набрали прямо рекордні кількості переглядів, але не тільки переглядів, там було ще багато збережень і коментарів. 

Я відкрила коментарі до того відео, де був мій виступ і прочитала:

“Єво, ти найкраща з усіх, ми навіть створили твій фан-клуб! Тепер будемо підтримувати тебе, до зустрічі на новій виставі!”

На тому коментарі було багато лайків, і інші коментатори писали, що теж хочуть долучитися до фан-клубу. Це було так хвилююче, я зрозуміла значення вислову “прокинутися знаменитим”. Звісно, я все ще не була якоюсь всесвітньою знаменитістю, але в межах нашого міста про мене вже багато хто чув, бувало, що мене впізнавали на вулицях, а тепер ще й власний фан-клуб…

Я відразу написала Дену:

“Дивилася тільки що  коментарі до твоїх відео, ти крутий! Дякую тобі!”

"Я вже вступив в твій фанклуб", — відповів він одразу. — "Тут вже чимало людей! Я навіть не думав, що одразу буде декілька сотень! Правда, не всі вони з Києва".

“Справді, це не розіграш із цим фан-клубом? — я поставила смайлик. — Аліса розізлиться, якщо дізнається…”

"Треба буде записати з тобою відео, яке спонукатиме купівлю квитків. Саме цього ж ми добиваємось, так? Можна буде, щоб ти записала його типу сама, на фронталку. Але коротеньке і щире."

“Добре, я подякую всім своїм шанувальникам і запрошу їх на прем’єру… А може, щось розіграти для активності, якийсь невеликий подарунок?” — спала мені на думку ідея. 

"Можна запропонувати їм зустріч з тобою, наприклад. З тими, хто купить квитки на наступний раз, якусь фанзустріч", — написав Ден. — "А один переможець отримає дві години з тобою наодинці! Думаю таке вони точно захочуть!"

Я подумала, що Адаму може не сподобатись ця ідея, але в цілому для підняття активності на сторінці вона б добре спрацювала. 

 “Так, можна, але щоб це було десь в громадському місці, — відповіла я. — Бо хтозна, хто там виграє, не хотілося б мати неприємності…”

***
привіт, дяк за коменти та підтримку:)