36. Не знаю, що воно таке, але зі мною воно вперше…

Даня дивився на мене шоковано. Потім знову перевів погляд на Адама і назад на мене:

— Я думав, ти не така, як Аліса, що для тебе головне — не гроші і не статус, — він опустив голову і більше не дивився на мене. 

 — Це справді не головне для мене, — я зітхнула. — Просто все занадто складно… Якщо тобі не важко, можеш не забирати мене, добре? 

— Ясно, — він підтис губи. — Що ж, я, певно, виконав свою функцію для тебе, он як той багатій на тебе дивиться… Більше не забиратиму, не переживай, — додав він, розвернувся і пішов до машини. 

Я з сумом дивилась йому вслід. Все ж Даня був хороший, мені було шкода, що він образився на мене. Але якби я дозволила цій ситуації зайти ще далі, це було б неправильно. Я зрозуміла, що Адам для мене найважливіший, хоч, можливо, колись і пожалкую про це. Але мені хотілося вірити, що я вчинила правильно. 

Машина Дані відʼїхала і тільки тоді я знову поглянула в бік, де до того стояв Адам. Але на місці його вже не було. Та коли я знову повернулась до дороги, то побачила його машину, яка якраз зупинилась прямо навпроти мене. Я вже їздила на ній, тож навіть не дивлячись на тоноване скло, зрозуміла, що це вона. 

Він опустив скло і наші погляди зустрілись.

— Підвезти? — запитав він коротко. 

— Буду вдячна, — відповіла я, відчуваючи, що серце швидше забилось у грудях від думки, що ми разом поїдемо додому, а там, можливо, він поцілує мене…

— Сідай швидше, — відповів Адам, усміхаючись. Він вже вдруге так мʼяко усміхався мені, і ця усмішка дуже відрізнялась від того, що я бачила в нього на обличчі раніше. Він ніби ставав іншою людиною в такі моменти. 

Я відчинила дверцята і сіла на переднє сидіння поряд з Адамом. В салоні грала якась тиха музика і я подумала, що це схоже на побачення, і сама усміхнулася цій думці. 

Коли ми відʼїхали від театру, він запитав: 

— То що, я правильно зрозумів, ти його нарешті відшила? Блондинчика.

— Я сказала, щоб він не забирав мене більше, — я поглянула на Адама. 

— І ви вже не зустрічаєтесь, — додав він уточнення. 

— Схоже, так…

— Нарешті, — він ще ширше усміхнувся. Але потім знов зосередився на дорозі. Тільки коли ми доїхали до мого будинку, зупинився і знову поглянув на мене.

Його пальці одразу переплелись з моїми, а іншою долонею він торкнувся мого підборіддя, ледь підіймаючи його і подаючись вперед, майже цілуючи мене.

— Єво… Ти навіть не уявляєш, що зараз коїться в моїй голові, — прошепотів він мені в губи. 

Я відчула, як від цього доторку по всьому моєму тілу побігли мурашки. 

— Це добре чи погано? — запитала упівголоса. 

— Хтозна, — він ледь облизнув губи і подався вперед, прикриваючи очі. 

Його долоня при цьому лягла мені на шию, а губи торкнулись моїх губ. Він, схоже, намагався поцілувати мене ніжно, але щойно наші губи торкнулись, він одразу поглибив поцілунок, ніби не стримавшись.

Я відповіла на поцілунок, це була та мить, про яку я так довго мріяла. Серце калатало, як шалене, подих перехоплювало, хотілося плакати і смятись одночасно. 

“Я кохаю його”, — подумала я. 

Він взяв мою долоню в свою і приклав її до свого серця, відриваючись від моїх губ. Його погляд був затуманений, а серце калатало скажено швидко, так само, як і моє. Мені навіть здалося, що у нас зараз був один сердечний ритм на двох. 

 — Це так хвилююче, — прошепотіла я. 

— Ага, — він кивнув. — Не знаю, що воно таке, але зі мною воно вперше…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!