33. Я не продамся

Я трохи знітилась, але мені не було страшно. 

— Не знаю,  скільки хочуть, — відповіла так само тихо.  — Думаю, більшість людей не діляться такими фантазіями…

— Не хочу, щоб тебе торкався будь-хто, окрім мене, — його губи торкнулись моєї шиї, але дуже коротко. — Не хочу, щоб ти стогнала чиєсь імʼя, окрім мого. 

Я відчула, як кров приливає до щік, подих перехопило, серце забилося ще сильніше. 

“Він спеціально мене дражнить, — подумала я. — Завжди так робив, ще з першого дня нашого знайомства… Але тоді я дуже боялася його, а зараз не боюсь, я впевнена, що він мене не скривдить.”

— Ну, наше парі ще не закінчилось, — сказала я. — Побачимо, що буде далі…

Коли я згадала про парі, він відсторонився і його погляд знову став непроникним. Він навіть губи підтис, але нічого не сказав, просто дивився перед собою, не на мене. Мені навіть здалося, що його розізлила ця моя фраза. 

— До завтра, Єво, — сказав своїм звичайним тоном.

 — До завтра, дякую, що підвезли, — відгукнулась я. 

Була думка навіть чмокнути його в щоку, але  я не стала це робити, це було б занадто. І все ж я відчувала, що не тільки він може змусити мене вийти з рівноваги, а й навпаки…

***

Коли я вже готувала вечерю, мій телефон задзвонив, і я побачила, що це Даня. 

 — Привіт, як справи? — весело запитав він.  — Ти вже вдома?

 — Привіт, так, я вдома, — відповіла я. 

— Як доїхала? Мені так шкода, що я тебе не підвіз… Ця робота дістала. Ну, батьки покладають на мене великі надії, все ж, Аліса не хоче займатись справами фірми, і лишаюсь тільки я. 

 — Та все добре, мене підвіз Адам, — я хотіла перевірити, яка буде реакція Дані на цю новину. 

— Адам? — його голос був здивованим. — Але чому? Хіба ти не мала поїхати на таксі? — також я почула легкі нотки невдоволення, які все ж також проскакували в його тоні.

 — Таксист приїхав п’яний, я не наважилася сісти в машину, а тут нагодився Адам і запропонував мене підвезти. А ти ревнуєш? — запитала я лукаво. 

— Ревную, — він зітхнув. — І переживаю за тебе. Адам — точно не той чоловік, з яким варто звʼязуватись. 

 — Чому? Мені здається, він порядний чоловік, — сказала я, відчуваючи, як серце знову забилося частіше. 

— У нього купа бізнесів, а він весь час стирчить в театрі, — продовжив Даня. — Я думав, що він хоче переспати з моєю сестрою і тому тут затримався. Але тепер думаю, що справа не в Алісі. Та і сама хотіла з ним закрутити.

— Якщо не в Алісі справа, то в кому? — я відчувала, що ступаю на тонкий лід, але раптом Даня скаже щось важливе? Насправді я хотіла почути, що справа в мені, і я це добре розуміла. Мені хотілося підтвердження, що я небайдужа Адаму насправді, а не просто мені так здається. 

— Можливо, він хоче затягнути в ліжко тебе, Єво. Але ж ти не така, правда? — запитав він. — Ти не будеш з чоловіком просто тому що він багатий і впливовий, ти не продашся. Ти не захочеш отримати місце через ліжко. 

 — Звісно, я не продамся, — відповіла я якось занадто поспішно. — Не думаю, що він хоче затягнути мене в ліжко. Ми просто часто спілкуємося про театр, про… ну всяке різне, — я відчула досаду від того, що одразу в голову полізли сьогоднішні провокативні слова Адама про те, що він хоче цілувати мене… — Коротше, тобі немає через що хвилюватися, Даню, — тут же вирішила згорнути цю тему…

***

гортай далі, там продовження ------------>