29. Тепер я все бачила!

Адам раніше дуже дратував мене, а зараз, навпаки, я відчувала, що він дійсно підтримує мене. То не були просто слова — він дійсно вірив у те, що говорив. Залишалося повірити й мені. І не здаватися. 

 — Я обов’язково стану примою, — несподівано для самої себе вимовила я, дивлячись йому в очі. 

— Так, станеш, — Адам усміхнувся, я вперше побачила, як він усміхається. І при цьому він дивився на мене. Його рука, яка була у мене на волоссі, опустилась на мою щоку, а потім він подався до мого вуха і прошепотів: — Для мене ти вже прима.

Я відчула, як моє серце забилося швидко-швидко, а дихання прискорилося.

 — Дякую, — прошепотіла я. Хотілося сказати більше, але всі слова немов розбіглися, я могла тільки мовчати і дивитися на нього. 

Він подався ближче і торкнувся губами десь між моєю щокою і шиєю. А його долоня торкнулась моєї талії. 

Я відчула, як від його дотику по моєму тілу побігли мурашки. Треба було відсторонитися, але я стояла. як зачарована. 

— Важко дивитись на тебе зі сторони, — прошепотів він, його дихання обпалювало мою шию. — Подумай, чого ти сама хочеш, зізнайся хоч собі. 

Цієї миті я хотіла лише одного. щоб він не зупинявся. В його обіймах я переживала нові. незвідані досі відчуття. Я вся тремтіла, моє серце вискакувало з грудей від хвилювання. Чому він так впливає на мене? Здавалося, час для нас обох зупинився, і вже не тривожило, що будь-якої миті хтось міг з’явитися і побачити нас..

Аж раптом Адам відсторонився і відпустив мене, дивлячись кудись мені за спину.

Коли я озирнулась, нікого позаду не було, ми все ще були самі. Чому він тоді відсторонився? Може, через те, що трапилось минулого разу?

 — Піду потренуюся, поки дівчата не прийшли, — сказала я тихо. — Розминку зроблю. 

— Добре, — він кивнув і відвів погляд. — Каву не забудь. 

 — Дякую, — я усміхнулась йому. 

А потім пішла в роздягальню. 

Випивши каву і перевдягнувшись, пішла до залу, щоб відпрацювати деякі елементи танцю, які мені важче давалися. І тут несподівано побачила Дена, він сидів біля стіни з телефоном у руках. 

 — Привіт,  — трохи здивовано сказала я. — Ти сьогодні рано…

— Привіт. Сподіваюсь, не заважатиму? Подумав, що якщо прийду раніше, може, придумаю щось новеньке. От шукаю трендову музику, — сказав він. 

 — Я трохи потренуюся, поки нікого немає. Але ти не заважатимеш, — усмиіхнулась я. 

— Супер, — він усміхнувся. — Може, щось зніму, якщо ти не проти. Можуть вийти красиві ролики, коли ти сама тут. 

 — Без проблем… Тільки дівчата можуть розгніватися, якщо буде багато саме моїх відео на сторінці…

— Ну, їм же ніхто не забороняв також приходити раніше? — запитав Ден. — Просто я бачу, що ти дійсно стараєшся більше за інших, і це викликає повагу. 

 — Так, можливо тому, що я найпізніше прийшла в трупу, та й мені самій собі хочеться довести, що я не невдаха якась… Шкода, Аліса злиться на мене.. Каже, що я сама собі схвальні коментарі накручую, а їй навпаки пишу різну гидоту…

— Ну, Аліса теж молодець, на мою думку. Але їй чогось не вистачає. Ну, це чисто на мій непрофесійний погляд глядача. Ти живіша, чи що, не знаю. На тебе хочеться дивитись, — відповів Ден. 

Мені було дуже приємно це чути. 

— Дякую тобі, ти робиш велику роботу для того, щоб нас впізнавали і приходили на наші вистави, — сказала я, усміхнувшись Дену.  — Хтось інший міг би просто відпрацьовувати робочі години, не дуже перевтомлюючись, але ти не такий, ти реально любиш свою справу і хочеш виконувати її якнайкраще…

— Може, тому ми з тобою так гарно розуміємо одне одного, бо кожен робить свою справу і цим надихає, — він теж усміхнувся.

— Знаю я, чим вона хлопців надихає! — заявила Аліса. — Тепер я все бачила!...

***

гортай далі, там продовження ------------>