25. Не дивіться на мене...

Не знаю, скільки часу я провела з тією запискою в руці. Потім зіжмакала її і викинула в сміттєву корзину. 

Раптом двері прочинилися, і до роздягальні зазирнув Даня. 

— Я дивлюся, дівчата вже вийшли, а тебе все немає, от трохи стривожився, — сказав він. — З тобою все гаразд? Ти якась бліда. 

— Так, усе добре, то я записувала відео з Деном, от трохи і затрималась, — відповіла я. 

— Тебе хтось образив, так? — він торкнувся долонею мого плеча. — Але Аліси все ще нема… Ще хтось з дівчат? Що вони зробили? 

 — Та нічого особливого, просто вони, схоже, все ще вважають, що це я винна у тому, що сталося з Алісою, — я дістала з смітника записку, розгладила її і показала Дані. 

— Яка дурня, — він насупився. — Не переживай через це. Вони просто тобі заздрять. Самі б з задоволенням зайняли місце Аліси. Як от зробила Катя. 

 — Мабуть, ти маєш рацію, я не повинна звертати на це увагу, — я знову зіжмакала записку і викинула її. — Зачекай пару хвилин, я перевдягнусь, і ми зможемо їхати. 

— Добре, тоді чекаю, — він усміхнувся і чмокнув мене в щоку. — Все буде добре, не переживай. 

Я усміхнулася у відповідь.

 — Дякую, без твоєї підтримки мені було б значно важче, — сказала, дивлячись йому в очі. 

— Ти дуже важлива для мене, Єво, — він взяв мене за руку і зазирнув в очі. 

 — Ти теж важливий для мене, — відповіла я, хоча не відчувала того хвилювання, як тоді коли я була сам-на-сам із Адамом. 

— Може, тобі варто сьогодні трохи розвіятись? — запитав Даня. — Не хочеш сходити кудись? Не буду тебе перегодовувати, але можемо сходити на щось активне, може, пограти в більярд? — запропонував він. 

 — Давай сходимо, — я кивнула, подумавши, що це допоможе мені відволіктися від невеселих думок. 

— Тоді я почекаю, коли ти перевдягнешся, вже в машині, — він чмокнув мене в щоку і вийшов з роздягальні. 

Я швидко перевдягнулася і вийшла в коридор, але тут побачила знайому постать, яка відчиняє двері кабінету Вітольда і зникає за ними. Це була Аліса, без сумніву. Але чому вона прийшла до режисера, ще й зараз, коли вже всі розійшлися? 

Я, немов зачарована, підійшла до дверей і прислухалась. Вони були нещільно зачинені, і я почула схвильований голос Аліси. 

—...Дядьку, я буду дуже старатись, я не хочу, щоб ви мені "підсобляли", але хіба можна лишати це так? Це точно Єва лишає ті коментарі, це їй тільки вигідно, ви ж розумієте? Вона хоче спровадити мене з театру! — сказала Аліса. 

 — Алісо, не говори дурниць, ну який їй сенс писати ці коментарі від чужого імені? Це зовсім не в дусі Єви!

— В дусі! Я бачила, що вона щось приховує в телефоні, коли підходила до неї в роздягальні! — вперлась Аліса.

Я відчула, що мені перехопило подих від сорому, аж в голові запаморочилося, а серце билося десь у горлі. Невже Вітольд повірить Алісі? Ну авжеж, адже вона його племінниця!

Не стала слухати, що він відповість, повернулася і швидко пішла до виходу. Опустила очі, дивилася собі під ноги, передчуття гарного вечора кудись зникло, залишилося лише бажання втекти кудись, заховатися і розплакатись…

І тут я побачила Адама, який йшов мені на зустріч в коридорі. Коли наші погляди зустрілись, я побачила в його очах здивування.

Відвела погляд і хотіла пройти повз, але він взяв мене за запʼясток. Обережно, не тиснучи. Тут же ми почули, як двері з кабінету Вітольда почали відчинятись. Адам смикнув мене за руку і відкрив перші-ліпші двері, за якими ми сховалися, як і того разу. 

Це виявилась комірка, дуже темна і тісна, я не очікувала, що ми опинимось в такому замкненому просторі. 

— Не дивіться на мене, — мені було соромно через те, що сльози вже скочувались по щоках. До цього Адам мені допоміг, але він все ще залишався Адамом, моїм ворогом, я не хотіла показувати перед ним свою слабкість. В горлі стояв клубок. Серце билось дуже швидко. Він мовчав, а я продовжила. Мені хотілось вколоти його, щоб він нарешті показав свої справжні почуття, не прикидався хорошим: — Вам же тільки краще, якщо я зламаюсь, хіба ні?! — прошепотіла я гарячково, все ж зазирнувши йому в очі. 

— Ні, — тільки й вимовив Адам, раптом подавшись вперед і торкнувшись губами моїх губ…

***

гортай далі, там продовження ------------>