14. Сексуальниий?

— Відпустіть! — вигукнула я, намагаючись вирватись.

Але нападник був надто сильним, і знову закрив мені рота рукою.

Навколо я не бачила жодної душі. Мені було дуже страшно, перед очима все попливло, аж раптом я почула двигун. Провулок був невеликий і навряд сюди просто так би заїхала машина, але це був мій щасливий квиток.

Я вкусила руку нападника і знову вигукнула:

— Допоможіть!

Аж в горлі задерло від того, як голосно я закричала. 

Але це допомогло, бо вже за мить в провулку я побачила Даню. Він кинувся до нас і той нападник, щойно побачив його, одразу відпустив мене.

— Єво! — Даня кинувся до мене і підхопив мене за плечі, бо я ледь не втратила рівновагу. Ноги підкошувались, мені все ще було дуже страшно. Даня обійняв мене. — Я хотів підвезти тебе, але тебе вже не було. Я запитав охоронця, він сказав, що бачив, як ти щойно сюди звернула… Я переживав… Ти як?...

— Н-н-нормально, — від пережитого шоку я почала затинатися.  — Боже, я думала, що він мене вб’є! 

— Ніколи не ходи сама отак навпростець, це дуже небезпечно, — Даня погладив мене по волоссю, як дитину. — Обіцяй мені.

— Обіцяю, — сльози котилися по моїх щоках. — Дякую, Даню…

— Не плач, будь ласка, все вже добре, тебе ніхто не образить, — він торкнувся губами моєї щоки, зціловуючи сльозинку. — Я можу забирати тебе після репетицій, коли ви закінчуєте пізно. Мені б було так спокійніше.

— Я буду тобі дуже вдячна, — прошепотіла я, пригортаючись до нього. Цієї миті мені здавалося, що він найкращий чоловік у світі. 

— Ходімо до машини, не будемо тут стояти, — він переплів наші пальці і забрав мою сумку.

Ми пройшли до машини, він всадив мене і поклав мої речі на заднє сидіння, а потім вже сів за кермо і завів машину. Коли ми вже виїхали з того провулка, він увімкнув музику на мінімальній гучності і почав розмову:

— Як ваші репетиції взагалі? Все виходить? Як керівництво? 

 — Вітольд Олександрович хороший керівник, — сказала я. — До мене добре ставиться…

Подумала ще про Адама, стосунки з яким у нас були якісь незрозумілі, але вирішила про нього не згадувати. 

— Він хоч не пристає до тебе? — Даня ледь насупився. — Ну, дядько Вітольд ніби хороший, мені так здавалось, з нами він завжди був справедливим. Але все ж він чоловік… І старший за тебе. І квітку тобі ту подарував, скоріш за все, ну ти сама так казала. Якщо щось таке є, ти скажи мені, будь ласка. Я з ним поговорю.

— Не пристає, — я похитала головою. — А квітку подарував мабуть, просто щоб мене підбадьорити. Не хвилюйся, у мене справді все добре. 

— Ну, тоді добре, — він усміхнувся. — Ти дуже хороша, Єво. А сестра дуже злиться на тебе. Боїться, що ти забереш її місце. Але я сказав їй, що дядько справедливий і найкращі ролі отримає та, хто буде найкращою. Сказав, що їй треба більше репетирувати. Але і тобі я скажу те ж саме. Я хочу, щоб ви змагались за місце прими чесно. І буду вболівати за обох. Хоча, за тебе трохи більше, тільки не кажи сестрі, — Даня підморгнув мені.

— Не буду казати, — я усміхнулася йому у відповідь. — Мені здається, твоїй сестрі подобається Адам, — раптом злетіло з моїх губ. 

— Ну, це так і є, — кивнув Даня. — Вона сама мені про це нещодавно казала. Що він красивий і приємний, що є в ньому щось… Забув, як вона це назвала, але загалом, що вона була б не проти з ним зустрічатися.

 —  У нього є харизма, — замислено сказала я. 

— О, певно, це вона і сказала, а ще що він… — він запнувся. — Ні, ну я таке про мужика іншого не скажу, фу!

"Сексуальний?" — чомусь саме це слово прийшло мені на думку. І мої щоки одразу запалали…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коменти!