11. Одетта і Оділлія

Наступного ранку, коли я приїхала на репетицію, режисер, підсумовуючи наш виступ, сказав: 

— Я вами пишаюсь, всі молодці! Особливо мене вразила Єва! Вона була дуже яскравою, її танець привертав увагу. Я думаю, що ми нарешті можемо поставити балет з протиборством двох героїнь! 

 — Як це? — одразу насупилася Аліса. — Що ще за протиборство? В балеті має бути одна головна героїня!

— Ну як же одна… Є багато постановок, де героїнь дві! Наприклад, чорний і білий лебідь у "Лебединому озері"! Точно, давайте поставимо "Лебедине озеро"! — у нього аж очі загорілись. 

Дівчата загомоніли, але в цілому ця ідея їм сподобалася. Лише на обличчі Аліси було невдоволення. 

— Я буду грати білого лебідя, Одетту! — заявила вона. — Я згодна тільки на цю роль! Тим паче, я блондинка і всяко саме я прима цього театру!

— Добре, — кивнув Вітольд. — А Єва гратиме чорного лебедя, Оділлію. 

Я відчула, як серце забилося частіше. 

 — Думаю, якщо провести грамотну рекламну кампанію, ми зможемо привернути увагу нашої аудиторії, і глядачів буде більше, — сказала я. 

— У нас немає грошей на рекламну кампанію, — ледь насупилась Аліса, схрестивши руки на грудях. — Театр збитковий, забула?

— Можна зробити профіль у тіктоці і виставляти відео, і в Ігнстаграмі теж, — сказала я.  — Це не потребує фінансових затрат. 

— І хто буде нас знімати? Вітольду треба нами керувати, — нагадала Аліса. — Слідкувати за нами. А ми маємо бути на сцені. Як мінімум, нам потрібна ще одна людина.

— Можна взяти якусь дівчину-студентку, молодь чудово в цьому розбирається, а їй буде надбавка до стипендії…

— Думаєш, якась дівчина буде дешево працювати? Та у нас навіть охоронець один-єдиний, ми не знайдемо гроші на оплату, навіть якщо їх треба буде платити небагато. Чи ти будеш платити їй зі своєї кишені?

— Можна спитати пана Адама, — запропонував Вітольд. — Він же замінив шафки… Поставив замки, може, і тут допоможе? 

Я відчула хвилювання при думці про те, що Адам буде весь час поруч і спостерігатиме за нами. Але разом з тим розуміла, що це сллушна ідея, от тільки чи він погодиться?

— Думаєте, він оплатить нам цю студентку? — запитала тим часом Аліса замислено. — Добре, я сама попрошу його! — додала вона рішуче.

 — Тоді домовились, доручаємо Алісі переговори з Адамом, — кивнув Вітольд. — А тепер давайте трохи порепетируємо…

***

Коли репетиція закінчилась, я затрималася в роздягальні. Знала, що Аліса зараз має піти поговорити з Адамом про  ведення соцмереж театру, і підозрювала, що вона може щось наплутати і все зіпсувати. Я вирішила піти послухати, що вона йому скаже. Адже від успіхів наших виступів залежить, чи залишимося ми в цьому приміщенні, чи нас попросять на вихід…

Я пішла слідом за Алісою,трохи віддалік, і якраз, коли вона підлійшла до його кабінету, він вийшов у коридор. Я зупинилася за поворотом, так що вони не могли мене бачити. 

— Добрий день, — привіталась Аліса, усміхнувшись Адаму. 

— Добрий, — він окинув її поглядом. — Ти до мене йшла? 

— Так, — солодко відповіла Аліса. — Ми з дівчатами подумали, що було б добре, якби хтось знімав нас для тіктоку та рілсів, це могло б привести нових глядачів до театру.

— А я тут до чого? — він все ще дивився на неї. 

— Ви можете виділити кошти, щоб ми найняли цю людину, — сказала Аліса і потягнулась долонями до його краватки.

Коли її пальці ковзнули, щоб "поправити" її, вона ледь облизнула губи і поглянула на Адама.

Мої руки самі собою стиснулись у кулаки. Аліса страшенно мене бісила своєю полведінкою.  

 — А яка з цього користь для мене? —  ледь примружив очі Адам. 

Аліса замислилась. Я зрозуміла, що треба рятувати ситуацію, бо зараз він просто пошле її і буде цілковито правий…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!