10. Побачення

Ми приїхали в приємний французький ресторанчик. Виявилось, Данило замовив красивий кутовий столик біля вікна. Грала жива музика, все було дуже красиво.

Данило запропонував мені спробувати традиційні французькі страви:

— Ну, наприклад, можемо взяти фондю. Але не таке сирне, яке всюди рекламують. Справжнє французьке фондю — це ще й мʼясне. Коли опускаєш мʼясо в спеціальну олію зі спеціями, яка кипить. Пробувала колись таке? 

 — Не пробувала, але має бути смачно. — я усміхнулась. 

— А ще можна замовити жабячі лапки, якщо хочеш. Вони, правда, дивні на смак. Ніби курку замаринували в рибі, або рибу — в курці. Але в житті все треба пробувати. Хочеш? — він усміхнувся.

 — Ні, краще фондю, — я похитала головою. 

— Тоді буде фондю!

До нас підійшов офіціант, Данило замовив фондю, а потім запитав:

— Випʼємо трохи вина? 

 — Так, можна, — погодилась я. 

Насправді, і фондю, і вино були не з тих страв, які при дієті балерини допускались в раціон. Але я майже ніколи не порушувала дієту, тож вирішила, що сьогодні можу це собі дозволити після всього, що трапилось.

Данило був галантним, їжа — смачною, і все було ніби добре, але здається, я не відчувала до нього чогось такого магічного, як уявляла. Тобто, я думала, що коли у мене зʼявиться хлопець, то серце буде не на місці, коли ми будемо поруч. що я буду хвилюватися, що буду дуже хотіти, щоб він торкався мене… Але з Данилом я не мала подібних бажань.

Хоча, може це все тому що ми ще просто надто мало знайомі… Так, це все саме через це. 

Він розповідав мені щось про Францію, в якій був минулого літа, але я слухала не дуже уважно.

І раптом згадала про мою надламану орхідею. Я ж лишила її в машині, а вже пройшло більше години часу, що як вона там змерзла?... Мені треба було швидше потрапити додому і пересадити її, а ще перевʼязати стебло. Треба почитати, як це робити…

— Ти якась замислена, — перервав мій потік думок Данило. — Все добре? Я сподівався, що ми ще підемо прогуляємось після вечері, ти як?

 — Я щось трохи втомилася сьогодні, може в інший день прогуляємось? — я трохи винувато поглянула на нього. 

— Авжеж, — він кивнув. — Пробач. У тебе ж був виступ… Я щось не подумав. Я підвезу тебе додому…

***

Коли ми підʼїхали до мого будинку, Данило торкнувся моєї долоні своєю.

— Тоді до зустрічі? — він зазирнув мені в очі. — Завтра у тебе буде час після репетиції?

 — Так, завтра я буду вільна, — сказала я. — Дякую тобі за чудовий вечір!

Він усміхнувся і подався вперед, прикриваючи очі і торкаючись губами моїх губ. Я на мить завагалась, але потім відповіла на поцілунок. Він був дуже милий, цей Даня. Незважаючи на те, що в нього була така злюща сестра…

***

Коли я вже зайшла до квартири, то одразу заходилась гуглити все про орхідеї і мій випадок. Там було написано, що якщо стебло тільки надламане, то треба змазати стебло соком алое і прибинтувати до основної квітки. 

У мене вдома алое не росло, але на вікні на сходовому майданчику було одне від тітки Катерини, яка жила по сусідству. Я подумала, що вона буде не проти, якщо я відломлю маленький шматочок для порятунку моєї квітки.

Вдома вже зробила все за інструкцією і поставила квітку на поличку так, щоб на неї падало світло з вікна вдень. 

Вона не зламалась остаточно і я подумала, що теж нізащо не зламаюсь. Ні перед Алісою з її посіпаками, ні перед Адамом. Я покажу їм всім, на що я здатна…

***

гортай далі, там продовження ------------>