Розділ 9: Морок Рена – Народження Хижака

Рен сидів за столом у своєму кабінеті, міцно стискаючи в руках товсту, пошарпану "Червону Папку". Вага цієї папки була не лише фізичною. Від неї залежало все. Кожен його наступний крок, кожен подих, кожен удар його жорсткого, загартованого серця. Це було джерело відповідей, яких він шукав п'ять довгих років.

Він заплющив очі, і спогади нахлинули, як нестримний потік. Він бачив Марію – її сміх, її яскраві очі. Він бачив себе – того хлопця з дитинства, який безтурботно грався з сестрою, того юнака, який пішов в армію з чистою душею. Він пам'ятав, як армія не змогла зламати його позитиву, як він залишався тим самим веселим, жартівливим чоловіком.

Хіба тоді він міг уявити, що його життя перетвориться на це?

Викрадення Марії розірвало той світ на шматки. Уся його віра у справедливість, у законність – розсипалася на порох. Поліція. Артур. Усі їхні пошуки були марними. Безсилля. Це слово стало для нього синонімом того періоду. Він залишив армію, розуміючи, що звичайної "війни" йому замало. Він мав зануритися в іншу війну, жорстокішу, без правил. Це був шлях у тінь, шлях, який перетворив його з того милого хлопця на холоднокровного, прагматичного хижака, яким він став тепер. "Морок і Ясний" – це був його витвір, його прикриття, його особистий форпост у цій темряві.

Два роки. Два роки, сповнені звітів, які нікуди не вели, порожніх обіцянок, що розбивалися об стіну мовчання. Рен пройшов крізь усі кола бюрократичного пекла. Він благав, тиснув, погрожував. Він виснажував себе, намагаючись знайти хоча б ниточку у "світлому" світі.

• "Ми перевірили всі камери, Рено. Жодних свідків. Жодних зачіпок", — голос слідчого звучав байдуже, наче він говорив про загублений гаманець. Рен відчув, як з кожним таким словом у ньому наростає холодна лють. Його руки мимоволі стискалися в кулаки.
• "Але ж це дитина! Моя сестра! Вона не могла просто випаруватися!" — Рен пам'ятав, як тоді зривався на крик, а потім просто відчував, як його власні слова розбиваються об байдужість, як об бетонну стіну.
• "Що ще ми можемо зробити?" — голос Артура був сповнений щирого співчуття, але й безпорадності. — "Всі канали вичерпані. Ми перевірили все, Рено. Немає нічого".
• "Немає НІЧОГО?" — Рен відчув, як земля йде з-під ніг. Це було не просто розчарування. Це була внутрішня порожнеча, яка кричала. Його звичайний спокій розбився на друзки. — "Вона просто зникла? Ніхто не бачив? Ніхто не чув?"

Щось всередині нього тріснуло. Він відчув холод, який пронизував до кісток. Якщо вони не можуть, я зможу. Якщо закон безсилий, я знайду інший шлях. Будь-якою ціною. Навіть якщо доведеться забруднити руки. Це була не помста, це була обіцянка. Обіцянка, яку він дав Марії, і яку він мав виконати. Він зрозумів, що для боротьби з привидами йому потрібні свої власні мисливці, свої власні, "нелегальні" інструменти.

Його фірма "Морок і Ясний" вже почала набирати перших, постійних клієнтів, забезпечуючи прикриття. Але справжня робота, та, що вела його до Марії, відбувалася в тіні. Рен свідомо занурювався в цей світ.

Саме тоді, коли фірма Рена вже стояла на ногах, але йому бракувало справжнього "провідника" у світі тіньових мереж, він зустрів Дена. Ден був помічником голови впливової, сумнівної організації і виріс у цій атмосфері темноти. Він досконало знав її правила, її лабіринти, її приховані ходи.

Голова цієї організації, старий чоловік із втомленими, але мудрими очима, був давнім другом батька Дена. Він сам звернувся до Рена, бачачи в ньому ту рішучість і силу, якої не було вже в ньому самому. Це була приватна розмова, що відбулася десь у темному кутку покинутого складу, під гул генератора, де слова губилися в луні, але їхня вага залишалася.

"Ти... ти відрізняєшся від них усіх, Рено", — сказав старий, дивлячись прямо йому в очі, його голос був хрипким від старості й таємниць. — "Я бачу в тобі більше, ніж просто бажання. Я бачу мету. А цей світ... він може зламати навіть найсильніших". Він кивнув у бік Дена, який стояв непорушно, наче статуя. "Він мій син... син мого друга. Я обіцяв його захистити. Але тут... тут йому більше нічого робити. Я бачу, що ти будуєш щось своє. Візьми його під свою опіку. Він вірний. І дуже здібний. Він допоможе тобі знайти те, що ти шукаєш. Він знає цей світ, як ніхто інший".

Рен окинув Дена швидким, оцінюючим поглядом. Він бачив не просто помічника, а потенційного соратника, якому можна довіряти. Це була не просто послуга, а взаємовигідна угода. Він провів переговори швидко, забезпечивши Денові чистий вихід з організації, без "хвостів" чи зобов'язань.

З того дня їхній шлях переплелися, утворивши унікальний альянс. Рен, який сам щойно занурився в тінь, почав навчати Дена... жити у світлому світі.

"Ти не повинен бути лише тінню, Дене", — говорив Рен під час їхніх довгих розмов, що часто тривали до світанку, у його кабінеті, де світло ліхтаря прорізало темряву. — "У цьому світі є більше, ніж підпільні угоди та брудні секрети. Ти занадто розумний, щоб бути лише чиїмось помічником. Світле життя теж може бути захоплюючим. Спробуй вступити в університет, вивчи щось, що тебе захоплює, крок за кроком".

Рен познайомив Дена зі своєю командою, з людьми з "Морок і Ясний", які були далекі від світу злочинності. Він наполегливо радив Денові вступити до університету, вивчати те, що його цікавило. Ден обрав кібербезпеку, поглинаючи знання з вражаючою швидкістю. Він почав займатися своїми хобі, відкриваючи для себе світ, про існування якого раніше не підозрював. Рен фактично дав йому нове життя, свободу.

Але Ден ніколи не переставав допомагати Ренові в його основній меті. Навпаки, саме Ден був майстром у налагодженні зв'язків у світі тіней. Він знав, де шукати, до кого звертатися, які ниточки тягнути. Він керував усіма "сірими" каналами інформації, знаходячи потрібних людей, збираючи дані.