Розділ 1: Новий дім на околиці

Воля

Я вийшла з машини, відчуваючи, як приємна втома розливається по тілу. В руках я обережно несла останню коробку — вона була важкою, вщент забитою моїми улюбленими книгами, запакованими з особливою ретельністю. Навколо мене нарешті розкинулася моя власна, завойована працею територія. Це був невеличкий, світлий і такий рідний уже будиночок на самій околиці Ріджевура. Ліс підступав до самої ділянки, дихаючи прохолодою та спокоєм.

Повітря тут було зовсім іншим, ніж у задимленому центрі. Воно було свіжим, кришталево чистим і наповненим особливим, солодкувато-терпким ароматом осіннього листя, що вже почало вкривати землю золотавим килимом. Моя ділянка була надійно огороджена парканом, створюючи відчуття приватності, яке мені було так необхідне. Я буквально шкірою відчувала особливу енергетику цього місця — тиху, захищену, сильну.

Анна, моя найкраща подруга, цього вибору не розуміла. Вони з Джейком щойно придбали розкішну двоповерхову квартиру в самому центрі міста, де під вікнами постійно гули автівки та вирувало нічне життя. Для неї мій переїзд на околицю здавався дивним відлюдництвом, але я лише посміхалася у відповідь на її зауваження.

Зробивши ще кілька ходок від багажника до дверей, я нарешті занесла абсолютно всі речі всередину. Поставивши ту саму останню коробку в коридорі, який плавними лініями переходив у простору вітальню, я зупинилася і на мить заплющила очі. Коли я їх відкрила і озирнулася, на душі стало тепло. Навіть у яскравому світлі дня вітальня здавалася надзвичайно затишною. Це були дві зони, що становили єдиний, наповнений повітрям простір. В одній частині стояв великий м'який диван, а поруч — глибоке крісло-гойдалка біля величезного вікна. З нього відкривався чудовий, заспокійливий вид на мій зелений двір. Далі простір м'яко перетікав у невеличку, але дуже затишну кухню, з'єднану з вітальнею.

Кухня була виконана в приємних світлих тонах і виглядала бездоганно акуратною. Будемо відвертими: я ніколи не була завзятою кулінаркою. Для мене приготування їжі було скоріше обов'язком, ніж задоволенням, тому тут я залишила лише найнеобхідніше. В основному я віддавала перевагу доставці здорової їжі — у мене вже давно був укладений договір на щоденне постачання збалансованих страв, які привозили щоранку. Проте в кутку кухні гордо височіла елегантна барна стійка. Тут уже красувалися мій улюблений шейкер, різноманітні пляшки з елітним алкоголем та витончені келихи. Це було нагадування про моє юнацьке захоплення барменством, коли я могла за ніч змішати сотні коктейлів. Я взяла склянку, налила собі холодної води з фільтра і зробила кілька великих ковтків. Приємне хвилювання лоскотало нерви: тепер це все — мій особистий простір. Тільки мій.

З кухні я попрямувала далі, продовжуючи свій урочистий огляд житла, про яке так пристрасно мріяла останні роки. Поруч із вітальнею була ще одна кімната — невеличка за площею, але неймовірно світла. Я називала її своїм "раєм". Вона була зроблена повністю зі скла, справжній прозорий куб, з якого відкривався неймовірно красивий краєвид на ліс та мій власний сад, що чекав на мої руки. У самому центрі кімнати стояло витончене крісло-гойдалка. Я вже бачила, як буду сидіти в ньому довгими ночами, дивлячись на зоряне небо, що здавалося тут ближчим, ніж будь-де, і милуючись спокійними пейзажами.

Далі мій шлях пролягав до міні-спортзалу. Ця кімната була трохи тьмянішою за інші через специфіку розташування, але мала велике вікно для ідеального провітрювання та продумане штучне освітлення. В одному кутку вже стояла бігова доріжка, готова до моїх ранкових марафонів, а поруч — кілька пар гантелей та еспандерів. На одній зі стін висіло величезне дзеркало, що займало майже всю площу від підлоги до стелі. Я підійшла до нього впритул і уважно подивилася на своє відображення, намагаючись звикнути до себе в цих нових стінах.

У дзеркалі я побачила молоду жінку, брюнетку з глибокими блакитними очима, в яких іноді проблискував сталевий холод, та чіткими рисами обличчя. Моя худорлява фігура виглядала підтягнутою та спортивною — це був результат багатьох років щоденних інтенсивних тренувань. Бокс, самооборона, трипластика та танці навчили мене володіти кожним м'язом. Я пишалася своїм тілом, особливо підкачаними сідницями та витонченими, сильними лініями рук і ніг. — Треба буде докупити ще кілька професійних тренажерів, — промовила я вголос, і мій голос відлунив у порожнечі. — Тут забагато вільного місця, треба заповнити його з користю.

Зі спортзалу я попрямувала до гостьового санвузла, який розташовувався тут же, на першому поверсі. Я спеціально облаштувала його так, щоб будь-який відвідувач почувався як удома. У санвузлі була встановлена сучасна душова кабіна, а також я вирішила встановити два туалети: звичайний і окремий пісуар для чоловіків. Я люблю, коли все логічно і продумано до найдрібніших деталей.

Задоволено оглянувши весь перший поверх, я почала підніматися дерев'яними сходами на другий. Крокуючи по сходинках, я зосереджено обдумувала, що ще потрібно докупити, щоб цей дім став абсолютно ідеальним для майбутніх зустрічей. Я вже бачила в уяві, як запрошую сюди на святкування своїх батьків, а також батьків Джейка, коли останній штрих в інтер'єрі буде на місці.

На другому поверсі я першою оглянула гостьову спальню. Вона була світлою та дуже охайною, облаштованою великим ліжком та лаконічною тумбочкою. Потім я зайшла до другої гостьової кімнати — вона була практично ідентичною першій. Невеличка, затишна і повністю готова прийняти друзів чи рідних, які захочуть залишитися на ніч.

Нарешті, я підійшла до третіх дверей і з легким трепетом відчинила їх. Це була моя власна спальня. Велика і простора, вона була оформлена в двох контрастних тонах, які робили її стильною, але при цьому достатньо тьмяною. Я люблю напівтемряву, вона сприяє швидкому засинанню після важкого робочого дня за моніторами. Зі спальні був вихід на великий балкон. Я вийшла на нього, дивлячись просто на свій міні-сад. Я вже знала, що буду вдосконалювати його доти, доки він не стане твором мистецтва.