Магічна павутина

В одному затишному зеленому лісі жила собі родина  їжачків 🦔🦔🦔🦔з кумедним прізвищем Гольченки. Вона складалась з поважного тата-їжака Бориса, завжди усміхненої мами-їжачихи Соні та двох малих кумедних їжачат- Кольки та Ольки. 

Як і всі маленькі діти, Колька з Олькою були дуже рухливі та допитливі, тому їх матуся завжди переживала за цих малих непосид.

Одного чудового вересневого дня, коли сонце ще добре пригріває, але в повітрі вже відчувається подих осені, братик і сестричка гуляли лісом. Колька та Олька грали в хованки, а також збирали золотаве листя, що вже встигло встелити землю гарним різнобарвним килимом. Це листя братик і сестричка збирали для того, щоб потім зробити з нього красивий букет для коханої матусі Соні. 

Малі їжачата йшли лісом, жваво обговорюючи свої ролі у лісовій виставі "Осіннє диво", яка мала відбутись незабаром. Справа в тому, що кожного року в останню неділю вересня лісові звірі ставили якусь виставу. Задовго до цього відбувалась серйозна підготовка з виготовленням декорацій, підбиранням сценічних костюмів, складанням лісового меню та навіть запрошенням гостей із сусіднього лісу.

Кольці дісталась роль вовка 🐺, і він страшенно пережив чи впорається з роллю, адже приймав участь у виставі вперше. Ольці повезло більше, їй дісталась роль білочки 🐿, і вона була впевнена, що зможе її гарно зіграти, адже мала неабиякий хист до всіляких перевтілень.

Почався дощик, тому їжачки відкрили невеличкі парасолькі, які їм дала про всяк випадок турботлива матуся☂️☔.

Раптом Олька зупинилась біля куща малини та сказала, вказуючи лапкою в напрямку його гілок:

- Колько, дивись яка красива павутина🕸! Така блискуча, так і переливає краплинками дощу, що висять на ній.

- Так, гарно,- погодився малий їжачок.

- Колько, ти знаєш, ця павутина чомусь просто манить доторкнутись до неї!

Колько зі здивуванням зрозумів, що відчуває те ж саме - павутина манила до себе і його. Після своїх слів мала їжачиха, а за нею і її братик потягнулись лапками до плетива павутини та торкнулись його. Раптом вони відчули як їх затягує досередини. Їжачки відчули сильне запаморочення, невагомість та нудоту, але за мить ці дивні відчуття зникли, і їжачата побачили, що опинились в якомусь похмурому місці. Павутина виявилась порталом у незвіданий світ.

Все навкруги було в чорних, сірих, фіолетових та темно-зелених тонах. Короче кажучи, веселого мало. Кольці та Ольці стало страшно, і вони міцно обійнялись, заплющивши очі. Через хвильку відкривши їх, вони прелякано оглянули все навкруги та помітили, що до них наближається величезний павук. Їжачкам стало дуже страшно, але тікати було вже запізно - великий чорний павук 🕷 був вже біля них, уважно роздивляючись братика і сестричку блискучими темними очима-намистинками.

Колька та Олька тільки тепер зрозуміли, в яку величезну халепу вони потрапили. Але відступати було вже запізно, тому вони дивились на бридкого великого павука, тремтячи від страху. Тим часом великий павучисько вдягнув чорні квадратні окуляри, які  дістав з кишені зеленої жилетки (так-так, павук був у жилетці та чорній кепці на бридкій груглій голівці). Потім він уважно подивився на Кольку та Ольку. Закінчивши сканувати незваних гостей, волохатий павук задоволено промовив собі під ніс:

- Немагічні істоти. Це добре.

Окуляри виявились чарівними!

Після цього павучисько грізно додав, звертаючись до малих їжачків: 

- Що ви робите в країні Чорних Павуків?

Братик і сестричка злякано перезирнулись між собою...

Сподобався розділ? Якщо так, то будемо вдячні Вам за підписку та зірочки.

Далі буде ще цікавіше - їжачата зустрінуться із правителем цієї країни павуком Сержем. Отож, запрошуємо вас, любі наші, до наступного розділу! Не пожалкуєте.