РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Після телефонної розмови з Льохою Пальним, Оля Хмарецька сильно обурилася та вирішила якнайшвидше визволити Христю. Для цього вона повідомила її батьків і Дарію про викрадення дівчини. Потім прийшла із Любою Іванівною коло будинку культури, який знаходиться на площі міста, взяла з лівої кишені смартфон та запустивши у ньому прямий ефір виступила з промовою:

– Увага всім жителям міста Райлівці! – звернулася дівчина до народу. - Звертається до вас депутатка Райлівської міської ради – Хмарецька Ольга Ігорівна. Сьогодні, о третій годині дня, було викрадено жительку нашої громади Христю Кічинську. Про це повідомив мене по телефону депутат Райлівець Олексій Павлович Пальний, який і викрав мою подругу та вимагав у мене, щоб завтра на сесії я із депутатами проголосувала за рішення про високу премію Арбузької та не виявляла недовіри до незаконної діяльності Пального. Зрозумійте, що ми маємо справу із великою бандою, яка хоче знищити нас усіх! Але я вірю, що ви вже не боїтеся її, та прийдете сьогодні о шостій годині вечора на центральну площу міста, для того, щоб дізнатися правду та визволити Христю із рук цих бандитів. Поки що четверта година, тому залишаю вас із вчителькою рідної мови - Цаплінською Любою Іванівною, яка колись працювала у Крепківському педагогічному коледжі, та передаю їй смартфон. Люба Іванівна, вам слово.

– Люди добрі! – сказала Люба Іванівна. - Невже ви не бачите, що твориться у нашому місті? Віта Арбузька безпощадно знищує нас! Хіба такого життя ви хотіли? Ні, то послухайте Олю та прийдіть сьогодні на площу.

Дівчина пішла на деякий час до дому, а Цаплінську залишила з народом. Вчителька завершила прямий ефір, взяла із клубу мікрофон та підключила його, для того, щоб Оля могла виступити перед людьми. Потім о шостій годині зібралося на площі багато народу, близько трьохсот людей, які готові її підтримати. Тоді вона виходить із будинку культури на сцену, бере в Люби Іванівни мікрофон та  говорить до Райлівського народу:

– Шановні жителі громади! – звернулася вона до них. - Зібралися ми тут не просто так. Як вже повідомляла вам, дві години назад, можливо хтось чув, хтось ні, що мою подругу - Христю Кічинську викрадено депутатом Пальним. Про це він сам по телефону мене повідомив і сказав, щоб я із більшістю депутатами на завтрашній сесії проголосувала за рішення про підвищення премії голови Арбузької та не виявляла недовіри щодо його незаконної діяльності. А також зазначив, якщо я не згодна із цим – то більше ніколи не побачу Христю. Тому я вас усіх тут зібрала, щоб раз і назавжди зупинити це звірство та визволити Христю з лап бандитів і негідників.

З натовпу почувся крик підтримки: - Ганьба! - Велика ганьба! - Дівчина права! - Визволимо Христю! Хто, як не ми в змозі це зробити!

Враз люди, які були у натовпі жбурнули в Олю помідорами та яйцями. Помідори тріснули на футболці, а яйця розбилися на шортах. Побачивши зловмисників які це зробили, люди схопили їх. Це виявилися троє хлопців Пального. Обурений натовп почав їх лупцювати, намагаючись вчинити самосуд, але Оля вчасно зупиняє їх:

– Спокійно, народе! – сказала вона до них. - Цього поки що достатньо. Бо ким ми будемо якщо робитимемо як вони? Та чи буде тоді різниця між нами і Арбузькою? От бачите, серед вас прокралися люди Пального, які послані для того щоб принизити мене і Христю Обдаровану вони викрали, щоб мене виманити. Все це їм приказала Абрузька, ця зараза добре знала, що таке буде. І нашій голові все одно на життя Пального.

– Олю, в одного із цих людей ми знайшли в кишені пістолет! - сказав хтось із натовпу. - Беріть собі його!

– Не потрібно мені цього! – відповіла дівчина.

– Олю, люди хочуть тобі добра! – крикнула із натовпу Дарія.

– Добре, принесіть його сюди – говорить їй дівчина. - Даріє, зброю цю потім здамо в поліцію Трутню.

Вийшли на сцену та вручили Олі зброю, яку вона поклала у кишеню. Потім із натовпу почувся голос Цаплінської:

– Олю, сказали ці три покидьки, що Христя в конторі Пального – повідомила вона дівчину. - І що це Русий викрав її з автобусної зупинки, що розташована поруч інституту та кинув у червоний автомобіль Пального.

– Самі ви чуєте – сказала вона людям. - Це ще раз підтверджує, що Арбузьку не цікавить доля своїх виборців. І ми її тим більше не цікавимо. Вона живе в Крепківцях, тому не боїться нас. Подивіться на ці дороги, на тарифи щодо водопостачання, згадайте трьох людей, які боролися проти влади і зникли безвісті. А тепер ще й Христя, яка ні в чому не винна. Ця дівчина поганого слова нікому не сказала, зла нікому не вчинила, вона ходила до церкви, молилася за нас, щоб ми жили в мирі та добрі. А її за це взяли і схопили. Як казав наш великий кобзар, так і я вам усім від себе скажу:

У нас неправда і неволя,

народ змордований кричить,

На нашім Райлівськім престолі,

Свиня годована сидить

Людей невинних убиває,

І депутатів, і народ,

По рідному краю немає,

Таких бандитів і гидот

Дівчат у серпні як впіймали,

То в лісі нелюди зв’язали

Якби Цаплінська не прийшла

Була би нам тоді… Біда