Загадки та розгадки

Майстер загадок нудьгував. Йому до смерті набрид таємничий замок, цвинтар, дивний ліфт, що привозив диваків, загадки і взагалі все на світі. - Жив би в нормальному світі, давно пішов у відпустку, - подумав він і сьорбнув чай.

Напої міцніше йому не належали. Господарі дбали про цінного співробітника та не допускали до випивки. У підвалах замку зберігалися величезні запаси вина.

Майстер знав про це, часто чуючи п'яні зойки вчителя фехтування та травника, які розслаблялися у винному льоху після важкого дня.

Вони там танцювали, зрідка билися та розповідали анекдоти, допустимі у чоловічій компанії. Майстер загадок хотів приєднатися, але, на жаль, вихід із робочого кабінету вів тільки в спальню, на кухню та в туалет. Ось таке важке життя було у нашого героя. Він потрапив до таємничого замку дуже давно, ще будучи піонером. Теж заскочив у ліфт, тікаючи від друзів, натиснув кнопку і опинився десь незрозуміло.

Друзі вже давно забули про нього, закінчили школу, перебралися та встигли виростити онуків. А він, як в'язень замку Іф, сидів у своєму кабінеті і складав загадки. Ними він годував мандрівників, які потрапили в замок через той самий чарівний ліфт. По щоці майстра скотилася сльоза. Він витер ніс, поправив свічку, погрозив комусь кулаком і заглибився у вигадування чергової загадки.

Раптом у коридорі почулися бадьорі кроки та весела пісня про будівельників. – Кого ще нелегка принесла? - подумав майстер і зачинив книгу із загадками, - бач, весело йому! Треснути б чим важче, щоб заспокоївся. Такі гостинні думки промайнули в голові майстра. Він тяжко зітхнув, розуміючи, що зустрічі з новим відвідувачем не уникнути. У двері постукали.

- Зайнято, - з глузуванням кинув майстер і вмостився зручніше в кріслі. – Як зайнято? У двері просунулась незадоволена фізіономія у будівельній касці. - У мене часу обмаль, а тут, бачите, зайнято! Розвели бюрократію!

- Гаразд, заходьте, - неохоче дозволив майстер і суворо глянув на гостя. Той сміливо ступив у кабінет і зайняв вичікувальну позу, готовий до будь-яких сюрпризів. - Ну, що, друже, додому хочеш? - Співчутливо посміхнувся майстер, а сам подумав, - а фіг туди потрапиш!

- Звичайно хочу, завтра получка, а я тут вештаюся тверезий як скельце, - поділився будівельник своїм горем, - і ваші друзі якісь дивні, то вбити, то отруїти хочуть.

- Не було чого куди не треба лізти, - похмуро заявив майстер, - якщо поспішаєш, то приступимо. Він здув пилюку з товстої книги і відкрив першу сторінку.

- Як у нас із загадками, мій юний друже? - майстер допитливо дивився на відвідувача, чудово знаючи, що по цій частині працівники будівництва не блищать талантами.

– Ну як? - Семен був не готовий до такого випробування, - так собі у нас із загадками. - Чудово, значить, є реальний шанс надовго затриматися. Будівельник нам дуже потрібний. Замок занепадає, багато роботи, чи знаєте. То кладку потрібно виправити, то ланцюг заклепати, то покрівлю полагодити, то привидів розігнати по щілинах. Усього й не згадаєш.

- Я до вас найматися не буду, - будівельник похмурнів від перспективи бути вічним ремонтником без вихідних та свят, - давайте загадки, щось вирішуватимемо.

- Ну, тоді скуштуйте наших фруктів, - запропонував господар і підсунув Семенові вазу з дивними на вигляд плодами, - корисно для мозку, а він, як я бачу, потребує підтримки.

- Це ти потребуєш підтримки і заслуговуєш хорошого стусана, - подумав будівельник але вголос чемно відмовився. - Може, ви маєте випити? – спитав він. - Є, але не про вашу честь, відповів загадник і широко посміхнувся, показавши золоті зуби.

- Вам алкоголь шкідливий, я по обличчю бачу, - співчутливо додав він і набув серйозного вигляду. - Отже, приступимо до нашого випробування. Перша загадка звучить так: - Без вікон, без дверей, сповнена світлиця людей! Що це таке? - Теж мені загадка, - зрадів будівельник, - це наша спільнота, там завжди не проштовхнутися, стільки народу.

- І ваш будинок не має ні вікон, ні дверей? – уточнив майстер.

Будівельник замислився. - Одні двері там є, вхідні. Пожежний вихід дошками забито, щоб мужики тихенько до дівок не лазили. Вікна є, але всі фанерою забиті. Братва як вип'є, біжить до гуртожитку і метає каміння у вікна, викликає подруг на рандеву. Ось усі вікна й вибиті. А де шибки взяти? Вирішили фанерою обмежитися.

- Ви мене не зрозуміли, юначе. У загадці йдеться про предмет, який взагалі не має ні вікон, ні дверей! Так що ваша перша відповідь неправильна, - підбив підсумок майстер і задоволений розкинувся в кріслі, - Взагалі!

Він змахнув руками і ляснув у долоні. Віковий пил, що висів на канделябрах, опустився йому на голову, надавши величного вигляду комода.

- Дешеві ефекти. Ми таке вже бачили, – подумав Семен, а вголос сказав, – давай другу, відчуваю, мені пощастить. - Неодмінно, - зрадів загадник і, крекчучи, виліз із крісла. Він неквапом пройшовся по кімнаті, визирнув у вікно і, обернувшись до Семена з виглядом змовника, промовив, два кінці, два кільця, а посередині гвоздик! Що це таке?

Він з переможним виглядом глянув на екзаменатора, але той скрушно знизав плечима. - Не вгадали, мій друже, навіть близько до ідеї не підійшли. Давайте заліковку, вам двійка! - Та ви мене розводите, - обурився будівельник, - це без варіантів загадка.

- Давно в дитячий садок не ходили, ось усі й забули, - співчутливо глянув на нього загадник, - даю вам останній шанс вибратися.

- На подвір'ї кланяється, кланяється, прийде додому, розтягнеться, - що це?

Семен трохи подумав і впевнено заявив, - це будівельник! Цілий день на майданчику кланяється, цеглу кладе, розчин місить, щебеню кидає. А як додому прийде, одразу розтягнеться на дивані біля телевізора та під пивко!

- Версія цікава, але, на жаль, неправильна, - засмутив його екзаменатор. Він глянув на Семена майже без надії як на закінченого ідіота.

- Ну, знаєте, шановний, - Семен починав закипати, як старий чайник на кухні, - що це по-вашому?