Епілог

— "Як добре, що вдалося так просто позбавитися цих квартирантів. Навіть вигадувати нічого не довелося. Телепні - вони й в Африці телепні. Нехай тепер шукають свою стайню до кінця днів. Сподіваюся ця четвірка більше ніколи не з'явитися в мене на горизонті". — думав Баро, лежачи на дивані в бойлерній. Він насолоджувався тишею та самотністю.

У Кузьмі ватажок давно вже відчував конкурента, а тут ще цей Рудий. Він, звичайно, врятував йому життя, але що таке життя на другому плані? Доля вирішила все сама, надіславши такий чудовий випадок. Тепер він у своїй зграї цар та Бог. Почуття спокою, приємною пеленою огорнуло від вух до кінчика хвоста. З цими думками Баро заснув.

 Він так солодко спав, що не почув, як луснула стара труба. Прокинувся лише коли вода почала заливатись у вуха. Мокрий і злий, Баро ледве вибрався із затопленої бойлерної. Потрібно було знову шукати нове житло. Біля під'їзду будинку, де недавно жили Рудий з Кузьмою, його зустрів Куций.

— Тепер тут буде мій будинок, провалюй, поки цілий, — з погрозою промовив він.

Просто так піти Баро не міг. З дна яру знову почулися котячі крики, але ніхто на них цього разу не звернув уваги.

Кузьма з Машкою вирішили залишитися на стайні у Миколи та Лізи. Там вони відчули себе у "своїй тарілці". Будинок та свобода одночасно. Про краще годі було й мріяти.

Рудого прийняли як рідного. Він добре пам'ятав своє минуле життя та уроки, які йому піднесла вулиця, щоб повною мірою тепер насолоджуватися ідилією сімейного життя з Кірою.

До того ж коли господарі вибиралися в гості на стайню, де лишилися жити Кузьма з Машкою, своїх котів вони завжди брали із собою.

Якщо вам сподобалась повість - залиште, будь ласка, вподобайку та коментар чи відгук. Це допоможе у піднятті рейтингу повісті і її побачить більша кількість читачів. :)

А також переходьте до наступнї книги циклу: "Нові пригоди Рудого", яку я почав публікувати.