кАЗКА: Місяць і Соняшник — вчителі Зіркової Академії для Маленьких Планет

Після пригоди з печивовозом і сонцезахисними окулярами, Місяць і Соняшник стали найвідомішими небесними друзями. Вони сиділи на хмаринці, пили світлочай і обговорювали:

— Дивися, — казав Соняшник, — планети малі, а питань — великі.

— То ж давай станемо їхніми вчителями, — запропонував Місяць. — Бо хто, як не ми, знає і про нічні мрії, і про денну енергію?

Так вони відкрили Зіркову Академію для Маленьких Планет — місце, де навчання було теплим, як промінчик, і глибоким, як тиша вночі.

 Місяць викладав:

• Нічне навідування себе — як слухати думки, що говорять пошепки.
• Основи м’якого світіння — щоб не злякати космічних сов.
• Пам’ять у кратерах — чому кожна вм’ятинка — історія.

 Соняшник викладав:

• Мистецтво тепла — як зігріти без обпікання.
• Обертання з оптимізмом — щоб кожен ранок був святом.
• Гармонію з вітром — як не втратити себе у русі.

Учнями були планетенята — Марсик, Юпітерчик, і одна сором’язлива Крапочка, яка мріяла стати супутником.

На заняттях малювали орбіти кольоровими грифельками, досліджували тіні й кривульки світла, робили практикуми з "пір’яної мови снів" і складали казки про себе.

Одного разу Місяць запитав у Крапочки:

— Що ти хочеш навчитися?

— Я хочу не боятися темряви, — прошепотіла вона.

І тоді вся академія погасила світло. І тиша стала обіймами. І в цій темряві Місяць світив так, щоб Крапочка побачила — не все темне страшне.

А Соняшник, навчивши планети крутитися без втрати орієнтації, подарував кожному учневі сонцезахисні окуляри — не для захисту, а для пригод.