Одного разу, у небі, де сни ще тільки збирались у кошики мрій, Місяць прокинувся тривоженим. Його чарівний печивовіз — невеличка колісна хмаринка, наповнена ванільними крихтами і зоряним шоколадом — зник!
— Ой-ой-ой, — засумував він. — Як же тепер мрійники заснуть без нічного частування?
Місяць довго поглядав навколо, кликав зорі:
— Ви не бачили мій печивовіз?
Зірки блимали, наче моргали від здивування, але нічого не знали. Одна з них навіть почала підписувати нічну петицію «Повернути Печиво в Обіг!»
І тут, із-за пухнастої хмари, неквапно виглянув Соняшник. Він ніяк не міг заснути — надто яскравий, надто денний.
— Пробач, — сказав він, трохи зніяковіло. — Я подумав, що це ровер для моїх подорожей! Хм... Ти не проти, якщо я збережу колеса, але поверну печиво?
Місяць усміхнувся — лагідно, як м’яка подушка після прогулянки.
— Гаразд. Якщо хочеш — будемо возити печиво разом.
Соняшник замислився, а тоді вигукнув:
— Тільки не забудь, я світлю з іншого боку!
І з того часу, на нічному небі іноді видно щось дивне: Місяць і Соняшник разом тягнуть невеличкий візок, а з нього час від часу падає печиво — просто у сни дітей, які забули про страхи.
Казали, що якщо під подушкою з’являється крихта ванілі або зоряної глазурі — це подарунок від нічних доставників мрій.