Пригоди Місяця
Казка: Місяць і Пухнастий Спостерігач
Одного вечора, коли зірки ще соромились світити, а вітер крадькома шепотів секрети гілкам, Місяць відчув легке бажання: побачити дитячий сон. Не через телескоп чи хмару, а справжній — той, що пахне малиновим чаєм і усмішками перед сном.
Він опустився нижче, ніж зазвичай, ковзаючи світлом крізь листя, і обрав маленьку нічну галявину. Там, під шовковим покривалом тиші, спав совеня на ім’я Крутик. Його пір’ячко було таке м’яке, що навіть ніч притихла, щоб не розбудити його.
Місяць затамував своє сяйво і прошепотів:
— Привіт. Можна мені подрімати поруч?
Крутик розплющив одне око, яке виблискувало як опале зірочко.
— Якщо обіцяєш бути м’яким, як мій пір’ячок, — відповів він і трохи посунувся, звільняючи місце.
І так вони заснули разом — Місяць, пригорнутий до совеняти, і світло, що тремтіло як ніжний подих.
Вранці, коли сонце ще розминалося за обрієм, галявина засіяла сріблом. Кожна квітка тримала на своїй пелюстці краплину сяйва — не росу, а слід мрії.
Діти, що прийшли гуляти в ліс, знайшли ті пелюстки. Вони складали їх у кишені, плели з них віночки і шепотіли:
— Це подарунок від нічного друга за добрі сни.
А Крутик ще довго згадував ту ніч, і кожного вечора поглядом кликав Місяць повернутись. Бо м’якість не забувається, як і друзі, з якими можна заснути в тиші.
#1237 в Різне
#243 в Дитяча література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
