Пригоди Місяця
Казка: Місяць і песик, що загубив свій шлях
У глибокому лісі, де дерева шепочуть свої стародавні сни, загубився маленький песик. Його звали Лапа. Він був відважний, як для свого віку, але цієї ночі страх прокрався в кожну його лапку.
Темрява опустилась густо. Зірки сховались за хмарами, вітер гойдав гілки, і здавалось, що весь ліс мовчки спостерігав за ним.
— Гав... — прошепотів Лапа. — Хтось є?
Раптом небо ніби вдихнуло — й у тиші з'явилось світло. Місяць спустився трохи нижче, срібно блищав крізь листя, і тихо промовив:
— Не бійся. Я — Місяць, і я тобі допоможу.
Він опустив свій промінь, що перетворився на світляну стежку. Лапа ступив на неї, обережно, як по новому снігу.
На його шляху зустрічались дива:
- Метелик з вогняними крильцями, який ширяв над землею, мов згусток мрії.
- Тінь, що танцювала сама по собі, змінюючи форми під світлом.
- Озеро, що співало пісню без слів — вона торкалась серця, як тепла долоня.
Кожен крок повертав Лапі спокій. Він ішов, слухаючи ліс, що вже не здавався чужим.
Коли він вийшов з хащі, його зустріли друзі. Вони чекали — старий черепах, лагідна сова, веселий зайчик. Усі раділи, що він повернувся.
Місяць тихо зник за хмарами, залишивши на траві срібну росу. А Лапа знав: навіть у найтемнішу ніч хтось може освітити шлях додому.
#1237 в Різне
#243 в Дитяча література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
