Пригоди Місяця
Казка: Місяць у пастці годинника
У серці старого міста, де камінь пам’ятав кроки предків, поставили нову гордість — величезний баштовий годинник. Його стрілки чітко цокали, дзвін кожну годину розсікав повітря, і всі почали жити під його ритм: їсти — рівно о дванадцятій, спати — рівно о двадцять другій, мріяти — коли дозволено.
Годинник вважав себе владою над часом.
Але ніч була іншою. Місяць приходив без запрошення — сковзав дахами, торкався вікон, малював тіні на мостах. Його світло не знало цокоту, не питало дозволу. І це дратувало годинник.
Одного разу, під час повні, годинник сказав:
— Ти — хаос. Я — порядок. Я зупиню тебе.
І в ту ніч він зачиняв механізми так щільно, що думав — Місяць не пройде. Він цокав голосно, швидко, якби проганяв м’якість. Але Місяць лише засміявся.
Він опустився нижче, ще нижче, і врешті ліг поверх циферблату, перекривши стрілки своїм срібним тілом. І годинник — замовк. Він забув час.
А внизу місто стало іншим.
Люди перестали дивитись на телефони. Музиканти грали без нот. Діти сиділи на дахах, і просто дихали. Закохані забули про останній трамвай. Старі заснули не через годину, а через пісню.
Місяць мовчки світив. І кожна його повня була нагадуванням: іноді, щоби жити — треба не рахувати, а відчувати.
А годинник? Він досі стоїть. Але щомісяця, коли Місяць знову лягає на його лице, стрілки завмирають. І місто дихає.
#1237 в Різне
#243 в Дитяча література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
