Пригоди Місяця
Казка: Місяць і нічний садівник
У місті, де вулиці ховалися під виноградом, а будинки дихали спокоєм минулого, жив чоловік, якого всі називали нічним садівником. Його ім’я було забуте, але руки — знали кожну рослину, кожну насінину, кожну зморшку в землі.
Він саджав тільки вночі. Коли день ховався, а світло ставало м’яким, мов шепіт, садівник виходив зі свого дворика й сіяв — обережно, якби не землю обробляв, а спогади. Його сад цвів не яскраво, а глибоко: квіти, що не любили шум, дерева, що шепотіли снам.
Місяць, зачарований, щоночі спускався нижче, щоб бачити цю дивну працю. Він спостерігав, як садівник нахилявся до землі, щось шепотів рослинам, і як ті відповідали — не словами, а трепетом листя. Між ними народилась дружба, тиха й світла.
Так минали роки.
Одного разу Місяць не побачив садівника. Він дивився й чекав, але ворота не відчинились. Земля мовчала. Тоді Місяць зрозумів — його друг пішов.
Тієї ночі Місяць зібрав усі пелюстки, що садівник колись посадив. Він узяв аромат нічних квітів, тепло дотиків, шепіт коріння. І там, де небо було найтемніше, посадив білу квітку — таку, якої ніколи не було на Землі.
Вранці люди побачили нову зірку. Вона не світила яскраво — вона світила м’яко. І той, хто довго дивився на неї, міг почути: "Ростіть тихо. Говоріть із землею. Пам’ятайте."
#1237 в Різне
#243 в Дитяча література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
