Шепіт із тіні

Фліп-флоп похитав головою.

- Я можу допомогти, але розпочати повинна саме ти, адже головна сила в тобі… І прибирання може бути веселим, якщо…

- Весело? Нічого веселого тут немає. Прибирати - це нудноооо! - протягнула дівчинка і вже знову потягнулася за планштем але завмерла адже в цю мить із кутка кімнати долинув тихий ледь чутний шурхіт.

Міла обернулася - і помітила, як над поличкою легенько колихається щось схоже на павутинку. Вона мерехтіла дивним сірим світлом і, здавалось, шепотіла.

- Правильно, дівчинко... навіщо прибирати... краще грайся...— пролунав вкрадливий, наче співучий голос.- Краще лягай, дивись мультики… навіщо витрачати сили? Нехай речі живуть, як хочуть… хаос - це ж творчість…

Міла кліпнула очима.

Павутинка почала крутитися довкола, ніби хтось невидимий танцював у повітрі, співаючи свою дивну пісеньку:

“Не прибирай, не поспішай,

Безлад - це прекрасно, просто відпочивай!

Хутчіше в ліжко ти стрибай

Мультики вмикай не зволікай!”

Фліп-флоп насторожився, підняв свій крихітний ліхтарик і прошепотів:

- О ні… Це голос Грюклі… Він десь поруч!

Міла зробила крок назад.

- Грюклі? А хто це?

- він живе на Безладних Горбах... - почав пояснювати ельф, 

І в цю мить павутинка засвітилася яскравіше, і з неї почала вимальовуватися темна хвамра із якої почала вимальовуватися темна постать.  

-Грюкля!, - прозвучало в кімнаті

Міла озирнулася, її планшет загорівся новими яскравими іконками, а голос продовжував:

- Якщо хочеш, я пришлю своїх помічників. Вони все зроблять за тебе. Тільки дозволь їм увійти до дому…

- Хто ти? — запитала Міла, придивляючись у темряву.

Я - Грюкля, - промовила постать. - Володар Країни Безладу. Я люблю, коли речі живуть, як хочуть. Коли іграшки гуляють самі по собі, а книжки танцюють на підлозі! Адже хаос - це творчість.

Фліп-флоп скрикнув:

- Міло, ні! Не слухай його! Він майстер лестощів… Там, де він з’являється, доброта зникає, а діти можуть опинитися в його Країні Безладу!

Але Міла вже вагалася.