Пригоди Азура

Одного разу дівчинка на ім'я Лінда, яка жила у маленькому селі біля підніжжя гори вирішила піти на звичну для неї прогулянку. Малеча дуже полюбляла збирати гриби, ягоди та квіти, і одного разу вона зайшла занадто далеко… Здійнявши погляд вгору Лінда побачила в небі величезну тінь. Це був дракон, який жив на вершині гори та лякав усіх мешканців села. Дівчинка сполохнулася і побігла назад, але дракон помітив і вирішив схопити її своїми величезними, гострими і блискучими наче леза, кігтями.

Перед собою Лінда побачила блакитного велетня з лускою, яка переливалася на сонці сотнями відтінків. Він чимось нагадав їй чарівного птаха. Певно, тому що обидва мають крила.

Крила Азура були схожі на пташині, але їх відрізняв розмір та пухнастість. До цього Лінда ніколи в житті таких не бачила!

Дракон з вітром навздогін затягнув дівчинку у своє лігво. Там він сказав їй, що вона повинна робити все, що він накаже та слухатися. Лінда заплакала та попросила відпустити її додому. Але дракон не змилостивився і сказав, що він хоче лише, щоб вона читала йому книги з його бібліотеки та розповідала йому багато цікавих історій. Азур любив читати, але сам не вмів, він ще любив слухати, але всі боялися з ним спілкуватися. Дівчинка не хотіла читати драконові, бо і сама не любила цього робити, але наразі не мала вибору. Вона почала читати йому казки, вірші та розповідати історії.

Згодом дівчинка та дракон стали друзями. Вони розмовляли про різні речі, сміялися та гралися. Лінда полюбила читати, та потихеньку вчила цьому її нового друга. Дівчинка дізналася, що дракон не такий злий, як вона собі уявляла. Він був самотній і сумував за спілкуванням. Азур цупив людей, бо хотів знайти собі друга. Лінда зрозуміла, що дракон теж може відчувати самотність та страждати. Вона стала жаліти та любити його.

Якось дівчинка попросила Азура відвезти її додому, щоб побачитись зі своєю родиною. Дракон погодився, але попросив її обовʼязково повернутися до нього. Дівчинка пообіцяла, що повернеться. Вона прилетіла додому і обійняла своїх батьків та сестер. Вони були дуже раді бачити її і спитали:

-Де ж ти була, наша крихітко?

Лінда посміхнулась, розповіла їм про Азура та

повідомила, що тепер він її друг.

Рідні не повірили їй, сказали, що дракон небезпечний, підступний і злий, і що вона має залишитися з ними, вдома, і ні в якому разі не повертатись до дракона.

Дівчинка не погодилася з ними:

«Мій Азурчик, він…Він дуже добрий та самотній. Я повинна бути поруч з ним. Я дуже його люблю та не хочу зраджувати його почуттів…»

Батьки та сестрички  намагалися втримати її, але вона була непохитною - втекла і повернулася до дракона. Дракон був дуже щасливий бачити її та міцно обійняв.

Це були перші в його житті обійми, і йому стало дуже-дуже приємно. Вони посміхнулися, Азур закружляв дівчинку здійнявши її у височінь, і жили вони разом довго та щасливо.