Було сонце. Був Андрій. Це була звичайна неділя, яка не відрізнялася від будь-якої іншої. Сільський кіпіш давав про себе знати вже з самого ранку, оскільки вікна з кімнати Андрія виходили в центр села. Як завжди: сусідка баба Надя оре, щоб купували козиняче молоко, дід Іван затикає їй рота, бо йому треба посидіти в туалеті в тиші, читаючи телепрограму. Бо газета з новинами приходить тільки у вівторок. Десь через дорогу 36-річний алкоголік Сергій вистукував до баби Ніни, щоб вона винесла йому стакан сема в борг, а бабусі торохтіли тєлєжками, шоб встигнути купити на ринку сало з проріззю. Все, як завжди, але з важливою деталлю. До села приїхав цирк.
Такий справжній цирк, якого Андрій ще ніколи у житті не бачив. Насправді, циркачі не планували робити програму саме в цьому селі, але були вимушені застрягти тут, тому що зламався цирковий автомобіль. Усі обізяни і криси порозбігалися по закуткам села. Андрій зрозумів, що так буває і у житті: ти заходиш кудись з ентузіазмом, а там криса. І вона одразу показує своє нутро.
Тому Андрій вирушив на прогулянку, щоб виконати цю важливу місію. Він повісив на старі потерті джинси свій дорогий аксесуар - ланцюг з тузікового повідка. Криси мають бути в клітці, обізяни мають бути повернені на своє місце. Він рішуче взяв два млинця з тарілки, скомкав їх рукою, стиснувши зуби, поклав в кишеню і подався в соціум.
Соціум зустрів Андрія запахом смаженої цибулі та далеким криком баби Наді, яка все ще намагалася продати молоко десь біля пошти.
Андрій ішов по дорозі, і думав: може сенс життя в тому, щоб наводити порядок. Вертать обізян в обізяннік, а крис - в крисятник.
Біля сільської ради стояв розвалений цирковий ПАЗик із відкритим капотом. З-під капота стирчали ноги в яскравих смугастих штанях, а звідти лунало тихе, але дуже глибоке екзистенційне зітхання. На даху автобуса сидів сумний дресирувальник у розстебнутому жилеті й намагався заманити назад тікаючу мавпу шматком сушеної риби.
Мавпа дивилася на нього з верхівки паркану діда Івана. У її очах не було каяття. Там була свобода.
— Не йде? — спитав Андрій, зупинившись поруч і заклавши руки в кишені.
Дресирувальник зверху подивився на Андрія.
— Вона зрозуміла, що в селі немає грат, хлопець. Тепер вона вважає себе місцевою.
Андрій подивився на мавпу. Мавпа подивилася на Андрія.
«Оце так, — подумав Андрій. — Ти все життя живеш у цирку, вчишся стрибати через палаюче кільце, чекаєш на плескання в долоні... А потім ламається автобус, і виявляється, що дід Іван просто сидить у туалеті й читає телепрограму, і йому взагалі байдуже на твої фокуси. Бо в нього газета тільки у вівторок».
Він витягнув із кишені один млинець. Він був трохи в крихтах від тютюну, який колись носив у цій куртці його батя, але все ще зберігав тепло домашнього вогнища.
— На, — сказав Андрій і простягнув млинець мавпі. — Тільки не вимахуйся. У нас тут розклад. Спочатку їмо, потім думаємо, хто ми є у цьому світі.
Мавпа обережно взяла млинець, понюхала його й подивилася на Андрія з такою повагою, якої він не бачив навіть від хлопців біля клубу.
— А криси де? — суворо спитав Андрій у дресирувальника. — Бо якщо вони підуть до баби Ніни, то партія самогону вийде несмачною, ще не вистачало крисам їсти її цукор.
Дресирувальник із даху автобуса тільки безпорадно розвів руками, а мавпа тим часом із поважним виглядом доїдала млинець, сидячи на паркані діда Івана.
Андрій намацав у кишені другий, останній млинець. Він був уже зовсім холодним, але все ще тримав форму.
Десь у глибині села завівся розбитий мотоцикл Сергія, а баба Надя вкотре вигукнула на всю вулицю про козиняче молоко. Життя йшло своїм чередом. Сільський соціум жив за власними законами, де вистави відбувалися щодня й без жодних квитків, а головними артистами були самі жителі.
Андрій зітхнув, поправив куртку й подивився вбік крайньої хати, де за чутками вже бачили першого втікача-щура.
«Усе-таки життя — це як цирк на дроті, — подумав Андрій, вирушаючи далі стежкою. — Головне — не дивитися вниз і не втрачати млинці з кишень. Бо хто знає, з ким тобі доведеться ділити цей день».
Сонце піднялося вище. Андрій ішов рятувати село...
далі буде
Відредаговано: 16.11.2026