Причина сказати Так

Історія сьома. Віскі і посиденьки зі Смертю

Я не ламав газову колонку. Почнімо з цього. По-перше, вона сама винна. По-друге, хто взагалі придумав встановлювати труби там, де порядний кіт може захотіти пострибати? А по-третє, якщо вже зовсім розбиратися, я лише перевіряв міцність конструкції. Перевірки вона не пройшла. Буває.

Мене звати Віскі. Я чорний кіт — великий, красивий, харизматичний, із чудовим апетитом, розвиненими комунікативними здібностями й певними розбіжностями з людським уявленням про правила поведінки. Люди називали мене амбасадором розрухи, але це наклеп. Я був незалежним експертом із випробування меблів, побутової техніки, новорічних прикрас і людської нервової системи. До речі, остання виявилася найменш надійною, особливо в моєї людини. Вона мала дивну звичку кричати «ВІСКІ!», навіть коли я нічого не робив. Ну, майже нічого.

Нас знайшли в під'їзді, чотирьох маленьких сліпих кошенят, які ще не знали, що таке миска, диван, холодильник і чому люди постійно забороняють усе найцікавіше. Я тоді взагалі мало що знав про світ, крім того, що він темний, великий і досить незручний. Я ще навіть очей не розплющив, а моє майбутнє вже залежало від абсолютно незнайомих людей. Не найкраща організація котячого дитинства.

Але мене знайшли, а одного дня кудись повезли. Саме тоді я якраз відкрив очі, побачив світ, оцінив обстановку й вирішив, що мені терміново потрібна власна людина. На щастя, така вже чекала. Вона встигла купити все необхідне для моєї появи: миски, котячі речі й інше майно, про призначення якого я ще не здогадувався. А потім їй привезли мене.

І тут я побачив її — велику, теплу, з руками, за які можна було вчепитися. Що я й зробив, міцно, дуже міцно. Бо я, звісно, був маленький, але дурнем не був: якщо знаходиш щось хороше, треба триматися, особливо коли ще не знаєш, чи не зникне воно. Так ми й поїхали додому. Я вчепився в неї, наче ми знайомі все життя, а вона мене тримала. І я тоді вирішив, що це дуже вдала угода: вона отримує кота, я отримую людину, і всі щасливі. Щоправда, вона ще не знала, скільки разів пошкодує про купівлю штор.

У дитинстві я був дуже самостійним. Принаймні так мені здавалося, бо люди мали іншу думку. Наприклад, вважали, що я не здатен сам сходити в туалет. Який абсурд! Я прекрасно знав, що мені потрібно, просто організм ще не дуже розумів, як саме це зробити. Тож моя людина брала губку й допомагала мені: підтирала попу, стимулювала, чекала, перевіряла й знову допомагала.

Є різні форми людської любові. Хтось дарує квіти, хтось пише вірші, хтось обіцяє дістати зірку з неба, а хтось сидить із крихітним кошеням і губкою, намагаючись переконати його кишечник нарешті запрацювати. Особисто я вважаю останнє значно переконливішим доказом серйозних намірів. Хоча вголос я цього, звісно, не казав, бо ще не вмів.

Зате вмів гратися, особливо з людською рукою. Рука — чудова річ: вона рухається, має пальці, її можна ловити, кусати, обіймати лапами й атакувати з різних боків. Одного дня ми гралися на дивані, я був щасливий, людина, мабуть, теж. А потім я обісрався, просто посеред гри, на дивані. Мені здається, саме тоді моя людина вперше зрозуміла, що материнство — це не лише ніжність і милі фотографії. Це ще й лайно. Іноді буквально.

Одного ранку я прокинувся й вирішив, що світ недостатньо вертикальний. Дивани, підлоги й лежанки — це добре, але що там, нагорі? Чому люди можуть стояти, а я мушу пересуватися переважно горизонтально? Непорядок. На щастя, існували штори, довгі, зручні й ідеальні для сходження.

Я почав дертися вище, ще вище і ще. А потім з'ясувалося, що підйом — лише половина пригоди, бо зі спуском виникли певні технічні труднощі. Тож я залишився висіти, чекав, думав, переосмислював власні рішення і, можливо, навіть трохи шкодував. Але тільки трохи. А моя людина спала! Уявляєте?! Я тут здійснюю історичне сходження й опиняюся в критичній ситуації, а вона спить! Коли вона нарешті прокинулася й побачила мене, почалося традиційне «ВІСКІ!». Так, це я, доброго ранку. Можна мене зняти? І, будь ласка, без лекцій про техніку безпеки, я вже все зрозумів. Принаймні до наступного разу.

Я обожнював кухню, а особливо простір за плитою. Мені потім розповіли, що до мене там уже встигли побувати Муся й Міра, тож це була сімейна традиція, а традиції треба поважати. Плита, щоправда, була вже інша, але принцип той самий: є щілина — є кіт, а якщо кота немає, значить, він просто ще не знайшов щілину.

А ще я любив картонні втулки від туалетного паперу. Надзвичайний винахід: легкі, котяться, їх можна гризти, штовхати лапою й ганяти по квартирі з таким гуркотом, ніби ти щонайменше розбираєш меблі. Але була одна проблема — туалет, точніше, його двері. Моя людина іноді заходила туди й зачиняла їх ПЕРЕДІ МНОЮ. Ви взагалі усвідомлюєте масштаб цієї образи? Я ще маленьким визначив її своєю людиною, ми разом пройшли губку для попи, пережили штори, диван і мої перші спроби самостійно організовувати побут. І після всього цього вона вирішила, що може просто піти за двері без мене?!

Я протестував: голосно стукався, нявчав і вимагав пояснень. Не тому, що мені було цікаво, що вона там робить, хоча, звісно, було. А тому, що в нашій родині не заведено зникати без попередження, особливо за дверима, під якими я не можу нормально пролізти.

З Мірою ми потоваришували. Вона була маленька, біла й абсолютно не усвідомлювала, що вона собака, і я теж не бачив у цьому проблеми. Ми ганяли квартирою туди й назад, навколо меблів і знову туди: Міра бігла, я біг, люди кричали. Прекрасне дитинство. Іноді здавалося, що в нас відбуваються міжнародні спортивні змагання, тільки без правил і з можливістю збити все, що погано стоїть.

Джена, щоправда, нашого ентузіазму не поділяла. Стара шарпейка взагалі мала дуже дивне ставлення до веселощів, особливо якщо вони відбувалися поруч із нею. Я її дратував, не знаю чому. Може, через мою енергійність, може, через те, що постійно десь бігав, а може, вона просто не розуміла, як можна бути настільки прекрасним і водночас настільки нестерпним. Складне психологічне питання. Але я не ображався, бо мав важливіші справи. Наприклад, ялинку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше