Розділ 8. У пошуках відповідей

Ріггард

Що ж, здається, я починаю розуміти, чим Істрійська підкупила не лише своїх друзів, а ще й багатьох викладачів, які відгукувалися про студентку лише у позитивному ключі. Зізнаюся чесно, дівчині вдалося здивувати навіть мене, що останнім часом траплялося вкрай рідко.

А якщо зважити на те, що спочатку ставлення до всіх представниць прекрасної статі в академії скептичне, думаю, Алісандрі довелося попітніти, перш ніж вона змогла стати на одну сходинку з рештою хлопців у групі.

- Ваша Величносте, можна питання? - Від роздумів мене відволік голос одного зі студентів.

- Так, звичайно, - я подивився на Віанрійського, обличчя якого виражало стурбованість.

- Ви говорили про індивідуальні тренування. Коли ми зможемо приступити до них? - Всі відразу ж припинили свої збори, прислухаючись до теми, яка цікавила кожного з присутніх.

- Цей тиждень я ще до вас придивлятимуся, вишукуючи сильні і слабкі сторони, а вже з понеділка ми почнемо практичні заняття, на яких і буде складений плаваючий графік наших зустрічей. Я планую проводити як парні заняття, так і індивідуальні. Але спершу мені треба зрозуміти, до кого з вас який підхід застосовувати, - вони ж не очікували, що я відразу пущу їх до диких? – Але це не означає, що ви можете розслабитися. Тренуйтеся вже зараз самостійно, і тоді вам буде значно легше у майбутньому. Ще є питання? - Поглянувши на годинник, я був готовий покинути аудиторію, адже зовсім скоро на мене чекала зустріч у Раді. Схоже, у цих дідуганів був підступний план добити мене такими частими рандеву, оскільки це були вже треті збори цього місяця.

Після недовгих переглядувань, мої підопічні похитали головами.

- Ні, - пролунав їхній недружній хор.

- Що ж, тоді до завтра, - незграбне прощання я вже не став дослуховувати, буквально вискакуючи в порожній коридор.

Доведеться скористатися академічним порталом, щоб прибути до центральної резиденції трохи раніше запланованого часу. Можливо, Мері вдалося щось дізнатися про майбутню розмову, і я хоча б розумітиму про що мені повідають наші Великі Лорди.

- Ваша Величносте, - помічниця вже чекала на мене біля портального залу, простягаючи документи. – Мабуть, ваше раптове інспектування деяких шахт розбурхало уми Ради, і багато хто з них затіяв позапланові перевірки на своїх володіннях. Цифри невтішні, - я зазирнув у відкриту папку, ошелешено вдивляючись у невідповідність отриманих даних.

Та нас не просто обережно обкрадають, а скоріше позбавляють левової частки магічного матеріалу, що може позначитися не лише на заробітку дистрикту, а й на втраті репутації.

- А ми навіть і не помічали, як нас мало не лишили в дурнях. Чи є якісь відомості від поліцейського відомства? – дівчина похитала головою, поправивши мою краватку, яка встигла скоситися у дорозі. - Дякую. Як щодо запрошення? Ти дізнавалася?

- Так, їх отримали всі почесні родини королівства, включаючи мою сестру. Наскільки мені відомо, і в нас вимогу з'явитися на бал разом зі спадкоємцями доставили чи не до всіх родин Великих Лордів, - отже, все ж таки сватання і налагодження контактів між дистриктами.

І цього разу Верховний вирішив постати у ролі звідника. Чи, може, з цим пов'язаний весь пантеон?

Цікаво… Запитань ставало дедалі більше, а відповіді доведеться шукати по крупинці.

- Добре. Повертайся до роботи. Я після Ради ще зазирну до свого кабінету, оскільки маю одну незакінчену справу, - Мері з цікавістю поглянула на мене, але розпитувати не стала.

Якщо захочу, я сам поділюся з помічницею своїми планами.

- Отже, ви запевняєте мене в тому, що на практично на всіх підвладних вам шахтах за останні півроку недостача становить близько п'яти-семи відсотків каміння. Я все правильно зрозумів? - Окинувши поглядом лордів, що зібралися в залі, я вже почав прикидати масштаби катастрофи. - Причому, не на одній з них останнє десятиліття не змінювалися органи управління, все вірно? – На кожне моє запитання представники Ради ствердно кивали, стурбовано переглядаючись.

- Все правильно, Ваша Величносте. І втілено все настільки віртуозно, що якби не ваша перевірка, яка змусила і нас поворушитися, ми б так і не знали про таку масову крадіжку, - вперед вийшов Станіслав Анрійський, обережно простягаючи мені звіти, зібрані довіреними особами уряду.

- Добре. Ці всі документи ви можете передати до поліцейського відомства. Цю справу я доручив баронетові Аденійському і порадив не поширюватись серед підлеглих. Ми ще не знаємо, наскільки глибоко сидить коріння супротивника. А Альберт показав себе з кращого боку в дуже педантичній справі, пов'язаній зі старшим сином вельмишановного Ільріха, - всі одразу обернулися у бік Третього Лорда, обдарувавши його єхидними посмішками.

- Дякую вам за надану послугу, Ваша Величносте, - все ж таки треба нагадати цим зарозумілим снобам, що кожен з них ще залежить від мене і мого рішення, і не варто намагатися керувати мною за допомогою хитрощів та інтриг. Адже цей старий шкарбун сподівався, що я не здогадуюсь про те, що він затіяв у мене за спиною. Ось тільки у мене практично всюди є свої люди, і такі задуми навряд чи пройдуть непоміченими. Навіть зараз, коли невідомий злодій затіяв таку масштабну махінацію, з'явилася та людина, яка вказала мені на не стикування. — Але як ви дізналися, де треба шукати? – уся увага Ради була зосереджена на мені.

Думаю, вони вже накидали список осіб, які могли б надати мені таку інформацію. Серед них був і Остін, адже його вотчину я перевіряв однією з перших. Але я повинен був захистити відданого мені робітника, і саме тому перевірка йшла відразу в кількох копях.

- Це була вибіркова інспекція моїх володінь. Адже я навіть не знав, де шукати, але вона дала певні результати, і тоді я копнув глибше, помічаючи дрібні детали, - оточуючи мене дідугани поважно закивали, приймаючи таку відповідь. - У будь-якому випадку я сподіваюся на вашу повну співпрацю зі слідством, оскільки від цього залежить затримання небезпечного злочинця, - зрозуміло, мені не потрібен був дозвіл Великих Лордів, але їхнє сприяння все ж таки прискорить сам процес, і я не збирався втрачати цей шанс, щоб