Розділ 2. Перше завдання нового куратора

Ріггард

Який я дурень! І хто мене за язика тягнув? Ще безглуздіше я, напевно, ніколи не виглядав. А всьому виною ця дивна порада від Ради. Ось і справді, каламбур.

«Знайдіть собі дружину, Ваша Величносте», - ніби я сам не здатний зіпсувати собі життя…

Я голова дистрикту, правитель Драконячого Острова… але мені доводиться слухатися цих нав'язливих дідуганів, які і з власними спадкоємцями не можуть розібратися, а все за своє.

– Вітаю вас, випускники. Думаю, представлятись немає потреби, кожен з вас знає хто я, а мені вже відомі ваші імена, тому перейдемо відразу до справи, - не знаю, що сталося, але як тільки я переступив поріг цієї зали, мене ніби підмінили. – Вже за тиждень-півтора ми з вами приступимо до практичної частини вашого навчання. Як і зазвичай, куратором відмінників стану я, тому пощади не чекайте. Скажу відразу: я звик доводити почате до кінця, тому можу вас запевнити, всі ви точно полетите... А ось самі або завдяки моєму стусану, тут обирати лише вам. Але кожен із вас зможе встановити зв'язок із диким, це я вам обіцяю. - Без хибної скромності, мені завжди вдавалося балансувати на тонкій межі керівника-тирана, зате всі мої учні виживали…

- Юхху! Ура! – Хлопці та… дівчисько дозволили собі піддатися емоціям, заповнивши приміщення живими вигуками.

Все ж таки, вони ще такі діти…

- Тренування розпочнуться вже з понеділка. Будуть як групові зустрічі, так і індивідуальні. Я постараюся підібрати програму для кожного, але багато на що не розраховуйте, більшу частину вам доведеться опрацьовувати самостійно, все ж я зайнята людина, - посміхнувся, помічаючи розуміння в очах студентів. - Графіки занять трохи пізніше вам розішле моя помічниця. А зараз… у вас є якісь запитання чи, може, побажання? – У такий спосіб я перевіряв своїх підопічних на кмітливість.

- Вибачте… Ваша Величносте, можна питання? – Ну, хто б сумнівався, Арнійський-молодший був першим.

- Прошу, Орлексіане, - відклавши убік списки, я зі звичною владністю зробив запрошуючий жест, і син Першого Лорда підвівся зі свого місця, окидаючи своїх одногрупників глузливим поглядом.

- Індивідуальні уроки проходитимуть за розкладом чи це залежатиме від успіхів того чи іншого приборкувача? - Ну, зрозуміло, адже ти найкращий у всьому. Ну, майже найкращий…

Тим не менш, в цей момент я порадувався, що Істрійській вдалося обійти цього страшного зануду і зазнайку. В мені чомусь прокинувся такий собі бунтарський дух, про який я і забути встиг, так давно це було.

 - Групові заняття проходитимуть строго за розкладом, а ось особисті я призначатиму за власним бажанням. Від чого це залежатиме – я вам не скажу. Ще питання? - Маааленьке клацання по носі йому все ж таки не зашкодить.

- Дозвольте? – А ось і наша «не така» завітала, подивимося, що ж цікавить єдину жінку-пілота.

- Прошу, юна леді, - моє звернення прозвучало незвично, оскільки в стінах академії я вважав за краще упускати титули, але не з нею…

- Майстре, яка ймовірність того, що дикий не відгукнеться на твій поклик з першого разу? Наскільки це нормально і коли варто почати переживати? – Дивно… Зазвичай приборкувачі-новачки намагаються про таке не думати, сподіваючись на те, що успіх буде на їхньому боці.

- Насправді відсоток успішного приручення вперше досить низький, і становить лише п'ять одиниць, - у залі відразу ж почулися пошепки, і я помітив, як невпевнено почали переглядатися адепти. Невже їм не розповідали про це на лекціях? – Але не переживайте, кожна наступна спроба підвищує шанси. Тому до кінця цього місяця кожен з вас зможе осідлати дикого, - мабуть, не варто лякати цю малечу.

– Дякую, – дівчина задумливо зайняла своє місце, а я окинув поглядом усіх присутніх.
Більше охочих поставити мені питання не було.

- Що ж… Якщо цікаві для вас теми так швидко закінчилися, тоді я донесу до вас останнє, і можна буде виходити до преси. Думаю, вони нас вже зачекалися, - дозволив собі легку усмішку у бік Алісандри, але та й оком не повела. – Пам'ятайте, теоретична частина навчання не менш важлива за практичну. Саме через це ви так довго йшли до того, щоби вперше сісти на дракона. Тому я хотів би отримати від вас курсову на тему «Головні правила управління дикими». Скажімо... до понеділка, - засмучені студенти витріщилися на мене, немов на божевільного, але я саме цього й домагався.

Подивимося, як у вас справи з креативом, дорогі мої піддослідні.

Благо, всім їм вистачило кмітливості не сперечатися зі своїм ексцентричним куратором, тому вони лише невдоволено зробили позначки у своїх щоденниках, після чого залишили свої місця, прямуючи за мною на вихід.

Смішні малюки. Я ще не раз вас здивую, ось побачите. Я навчу вас діяти швидко у стресових ситуаціях.

Алісандра

Оце так день...

Спочатку я посварилася з батьком, який мені буквально наказав залишити академію за пару місяців до складання останнього підсумкового іспиту. Потім дивна поїздка в цілительський центр (сподіваюся, мене не обдурили, і я отримаю свою довідку, а разом з нею і можливу свободу). Здавалося б, годі. Але нііі, ось тобі ще й безглузде знайомство з главою дистрикту, і не менш дурне інтерв'ю.

Чому раптом усі репортери довкола вирішили, що моєю метою є не успішне закінчення Академії управління, а саме увага Його Імператорської Величності? Пффф…

Теж мені, предмет бажання. Ні, я не применшую привабливість цього чоловіка, більше того, всі його досягнення гідні того, щоб вважати Ріггарда Драгонійського еталоном. Але його характер, його самолюбство... Бісить!

- Чортові писаки! - Усю пішу дорогу додому я бухтіла і засуджувала патріархальну модель нашого суспільства на чому світ стоїть. - І ці ще посміювалися, - звідки тільки взялися «Золотокудрі пліткарки», розуму не збагнено.

Мені здавалося, що ця дивна жіноча спільнота вже давно забула про мене, коли виявилося, що я їм не підходжу, і зовсім по-іншому дивлюся на світ.