Глава 7

Всупереч очікуванням і побоюванням, на порозі стояв зовсім не дракон, а Флоріс і Беріс. У старшої сестри в руках була таця з їжею, у молодшої – глечик сидру і кубок. Невже у сестричок раптом прокинулося співчуття й любов до людей і вони помітили, що наречена за святковою вечерею і ріски в рот не взяла?!

– Нас мати прислала, – буркнула Фло. – Не хотіла, щоб ти бурчала животом і зганьбила родину.

– Хоча ти її ганьбиш одним тільки своїм існуванням, – Бері, як і завжди, не вибирала виразів.

– Могли б не обтяжуватися... – пробурмотіла Лірана, знову відкладаючи деріху.

– І пропустити прощальну виставу?! – пампушка рішуче зробила крок до зведеної сестри, зробила вигляд, що оступилася... і виплеснула добру половину сидру на білосніжну сукню Ліри. – Ох, яка я сьогодні незграбна! – вигукнула вона. – Хоча тобі личить. Твоя сукня тепер така ж брудна, як і твоя кров.

Лірана стояла як обпльована. Вона не очікувала від сестер такої підлості, тому не встигла зреагувати. Радувало лише те, що інструмент не постраждав.

– Ой, я сьогодні теж такf необережна! – удавано спохопилася Фло, ставлячи тацю повз столика. Іншими словами, вивалюючи її вміст на підлогу. – Здається, тобі таки доведеться вечеряти не тут, а в замку лускатого.

– Якщо вона до нього взагалі добереться живиою, – злорадно додала Бері.

Ну ось, чого і слід було очікувати. Сестрички знущаються, а Ліра покірно стоїть і дозволяє їм це робити. А втім... Ксенія приємно здивувалася, коли відчула, як руки стискаються в кулаки, а всередині починає клекотіти сила. Так-с, здається, ці дві прошмандовки таки дістали молодшу сестричку до печінок. Ну ж бо, Лірано, давай, покажи характер, задай їм, ти ж можеш! Хоч на останок залиш слово за собою!

Ксю не знала, чи чує її господиня тіла, чи відчуває емоції «гості», але Ліра зараз явно була на роздоріжжі. Застосувавши на себе побутові чари, юна наречена спочатку очистила сукню, потім прибрала розсипану їжу, але атакувати поки не поспішала. Чи то не наважувалася, чи то вичікувала.

– Хм. І тут знову до нудоти чисто, – скривилася Флоріс. – Хоча єдиний бруд, який потрібно прибрати з замку, – це ти.

– А все-таки добре, що тебе вирішив поцупити лускатий. Нехай цей дракон зжере тебе з потрохами! – Бері була сповнена зловтіхи. – Шкода, що ніхто з драконів свого часу не зжер твою матір. Тоді б тебе взагалі не було в нашому житті.

І терпець Ліри увірвався...

– Це вашого сімейства не було б у маминому житті, якби батько мав совість і не плював на почуття інших, – активувавши силу, вона змахнула рукою – і залишки сидру прицільно виплеснулися акурат на сестер.

«Розумниця, Лірано! Так їх, не зупиняйся!» – подумки підбадьорювала Ксю, не знаючи, чи чує її сусідка по тілу.

Здається, злі слова на адресу матері ґрунтовно довели Лірану, якщо навіть така тихоня ризикнула підняти голову.

– Та як ти смієш, бруднокровко?! Забула, з ким розмовляєш?! – зойкнула Беріс, оглядаючи плями на спідниці. – Я ж казала, що вона погань рідкісна. А ти їй ще співчувала, Фло...

– Яка мати, така і її донька, – Флоріс гидливо відчищала сукню побутовими чарами. – Так, сестричко, шкода, що їх обох не зжер дракон. Може, ще не пізно його про це попросити?

– А може, мені краще попросити дракона, щоб він зжер ВАС? – войовничості в Лірі анітрохи не поменшало, а магія в долонях засвітилася з новою силою.

– Зжерти їх, кажеш?! – пролунало з порога, змусивши підстрибнути від несподіванки всіх трьох дівчат. – Боюся, в них стільки жовчі і зловтіхи, що у мене живіт заболить. Втім, я можу віддати їх милим зу за один раз або таки за два...

Біловолосий, здається, вже деякий час спостерігав за дівочою сваркою, але його помітили тільки зараз. Немов злякавшись того, що накоїла, Лірана швидко розвіяла магію і тепер лише розгублено переводила погляд із сестер на новоприбулого. Судячи з усього, вона досі не вірила, що посміла підняти руку на сестричок, настільки у її свідомості вкоренилося підлегле становище.

Але сьогодні особливий день: Ліру спочатку продали, потім у найбезапеляційніший спосіб відбили у покупця, а тепер без будь-якої симпатії змішують з брудом, хоча саме від неї зараз залежить благополуччя родини і добре ставлення драконів. І гидоти сестричок стали останньою краплею. Вивівши на емоції і зачепивши таємне, Фло і Бері змогли розбудити в ній сплячий вулкан, який, втім, при наближенні лускатого знову впав у летаргічний сон, тому що від дракона і так тхнуло магією по самі вуха.

Поява дракона змусила сестер вдатися до стратегічного відступу. Вони зблідли і стали було задкувати до виходу, але зупинилися в розгубленості, тому що там, перекриваючи прохід, стояв намісник і посміхався якось занадто злорадно.

– Летіть, пташки, поки я не перетворив вас на вечерю для моїх милих вихованців, – біловолосий зволив великодушно відступити в сторону, даючи можливість двом стервочкам забратися геть.

Фло і Бері тікали, виблискуючи п'ятами, а Ліра дивилася їм услід і могла б навіть порадіти, що нарешті-то втерла носа сестричкам, якби не залишилася один на один із драконом.

– Ходімо зі мною! – чоловік зайняв собою весь дверний отвір, пригнічуючи, змушуючи зіщулитися. Високий і сильний, він міг би навіть не просити, а просто закинути Ліру на плече і потягти додому. Дівчина інстинктивно відступила на крок.