Глава 6

– Як забираєте? Куди забираєте? Чому? – Трайдер відмер першим.

Інший народ, як по команді, теж зашумів-загудів. На намісника втупилося безліч зацікавлених та здивованих очей. Та коли таке бачене – сидів їв-пив, сімейного щастя молодятам бажав, а тепер спокійнісінько чужу наречену з-під вінця поцупити збирається. І якби ж то людиною був, так ні, драконище ж! Для них же, наскільки підказала пам'ять Ліри, наречених на спецвідборах обирають, кращих із кращих, елітних самок для народжування нащадків (це вже Ксю зло іронізувала). Але щоб так, спонтанно, захопити собі чужу наречену (вірніше, навіть не наречену, а вже дружину), яка за всіма правилами належить іншому...

– На якій підставі... – почав було Джерсіс, явно закипаючи.

– На підставі стародавнього закону, – здається, сіер Брайтрейн не вважав, що робить щось не так. – Як намісник цих земель я вимагаю право першої ночі, – заявив він незаперечним тоном. – І не кажіть мені, що не знаєте про цей закон.

– Але він... він же вже давно не використовувався... – судячи з того, як Турин схопився за груди, у нього прихопило серце.

– Тоді я відновлю забуту традицію! – незворушно ухвалив намісник. – Цей закон ніхто не скасовував, і я маю намір ним скористатися.

Гості загули ще активніше, а нашийник на нареченій стиснувся до болю, видаючи гнів власника. Ліра піднесла руку до горла у спробі послабити тиск, але нічого не вийшло. Ну а Ксенія і зовсім перебувала в тихому шоці, не уявляючи, як на все це реагувати. Радіти? Засмучуватися? Або взагалі хапатися за голову від розпачу? Але спочатку б непогано зірвати з себе бісове намисто, а то молодий чоловік ось-ось стане вдівцем, задушивши благовірну прямо під час бенкету.

– Я проти! – встав із-за столу Борн, у його погляді палала загроза.

– Я б дуже здивувався, якби були «за», – єхидно зауважив лускатий, теж підводячись. А за його спиною вже стояло кілька охоронців, драконячі очі яких трохи поблискували, краще за будь-які слова натякаючи, на чиєму боці сила. – Але мені до ваших заперечень байдуже. А ось наречену душити не раджу, я можу розцінити це як спробу відібрати у мене законну здобич.

Ха, законна здобич, ось хто вона для нього... Стало несподівано гірко. Хоча... А чого, власне, можна було очікувати від лускатої фізіономії?! Запевнень у любові, що спалахнула так раптово? Цей драконище нічим не кращий за новоявленого чоловіка, хіба що садистських нахилів не має. Втім, хто знає...

Джерсіс, отямившись, послабив тиск, і Лірана почала глибоко дихати, поки була така можливість. Її руки тремтіли. Інструмент, що лежав на колінах, ледь не впав на підлогу. Вона теж перебувала в тихому ауті і не знала, як реагувати. З одного боку, поїхати в драконом – це уникнути шлюбної ночі з чоловіком, але з іншого... А хто сказав, що з лускатим буде краще? Він узагалі звірюка в людський подобі. Від Борна хоча б приблизно відомо, чого очікувати, а от намісник... Що він збирається з нею робити? Як планує скористатися своїм правом? Та й чи поверне після цього назад? А взагалі, чи треба, щоб повертав?

«А-а-а, я вже нічого не розумію!»

Бути використаною і викинутою як непотрібна річ хотілося анітрохи не більше, ніж випитою і магічно виснаженою. Загалом, з двох зол обирати не було бажання жодне. Біловолосий явно не звик, щоб йому відмовляли, занадто самовпевнено тримався, і начхати йому на думку нареченої, яка їхати з ним взагалі-то не бажала, а хотіла лише одного – щоб її залишили у спокої. Але потраплянкам спокій зазвичай тільки сниться, і зараз Ксюші з жалем довелося у цьому переконатися. Подобалося читати фентезятину в рідному світі? Подобалося. Ну ось, прийшла черга опинитися на місці героїні.

– Сіере Джерсіс, передайте під мій контроль надягнуті на наречену артефакти, – блакитноокий попрямував до мага.

– Я відмовляюся, – Борн із найвойовничішим виглядом рушив назустріч. – Ця жінка тепер моя дружина і...

– Саме тому я й вимагаю право першої ночі, – розвів руками дракон і зупинився посеред залу. – Не будь ви з нею пов'язані, я би просто забрав її з собою і вас не запитав. А втім, якщо вона сьогодні раптом стане вдовою, ніщо не перешкодить мені вчинити саме так, – і посміхнувся. Безжально, холодно, страшно.

Натяк був неймовірно прозорим: або віддавай по-хорошому, або сам заберу, але ти цього вже не побачиш.

Джерсіс, який підійшов до дракона, скрипів зубами і вбивав суперника поглядом. З його долонь проривалися сполохи магії, але маг стримував силу, і кісточки його пальців, стиснуті в кулаки, побіліли від напруги. Жоден з чоловіків не дивився у бік жінки, яка стала причиною розбрату, зайвий раз підтверджуючи, що для обох вона лише річ, бажаннями якої можна знехтувати.

– Будь ласка, повідомте заклинання контролю, – повторив вимогу намісник. – Не раджу мені перечити, в іншому випадку я можу сприйняти це як спробу бунту...

Зал з новою силою зашумів. Всі збуджено перемовлялися і переглядалися. Звинувачення у зраді, безумовно, не радувало. При такому розкладі постраждати може не тільки сам Борн, а й сімейство Трайдер, пов'язане з ним шлюбними узами. Та й решта присутніх теж. Мачуха, яка стала активно обмахуватися допотопною версією віяла, прекрасно це зрозуміла, а ось сестрички лише стежили за тим, що відбувається з відкритими ротами, немов за виставою в театрі.

Ха, спроба бунту! А наміснику палець в рот не клади. Ксенія навіть захопилася подібною безапеляційністю. Настільки зловживати власним службовим становищем в ім'я особистих інтересів... Ні, все, що зараз коїться, звичайно ж, багато в чому їй на руку. Якщо вийде втекти під крилом дракона від ненависного чоловіка, а потім вдасться якимось дивним чином дременути і від лускатого теж... А раптом! Серце забилося в передчутті можливої свободи. Ну ж бо, Джерсісе, давай, підкоряйся!