Розділ 3. До дев’ятої

Воду сорок четвертого дня прийняли рано. Даніель почув машину ще до сніданку й вийшов, коли Ніна звіряла пломбу. Медичний пакунок лежав окремо від тари; Емма забрала його після переліку вкладень. Новий бинт знадобився вже під час ранкового догляду.

Марк, Бен і Ада мали сьогодні другу районну зміну. Вони взяли свої обіди й вийшли о пів на десяту. Даніель поніс до центрального погодження постові журнали.

Олена чекала біля районного столу з Савою. На лаві між ними стояла сумка, в якій лежали перевірені копії для резервного розміщення східних мешканців. Коли Даніель підійшов, Сава посунув сумку, звільняючи йому місце.

— Якщо до шостої не одержимо нового, — сказав він, — починаємо переносити людей. Машину й місця підтвердили вранці. До завтрашньої восьмої маємо закінчити.

Даніель бачив приймальне підтвердження на верхньому аркуші. Йому не хотілося, щоб ця сумка була тут. Увечері ці копії могли знадобитися для переносу людей.

— Запит уже зареєстрований, — сказав він.

— Тому ми тут, — відповіла Олена.

Лідія покликала їх о десятій. На столі лежала форма нового виключення. Строк Даніель побачив одразу: шістдесятий день, дев’ята.

— Тільки до цього часу?

— Поки є підтверджені спостереження й забезпечення, — сказала Лідія. — Центральний підписант просить саме їх. Мені потрібні ваші журнали.

Даніель розгорнув папку. Рядки з попередніх перевірок ще пам’ятав: де з’явився стійкий результат, де довелося чекати, хто прийняв копію. Він поклав їх у потрібному порядку. Олена взяла свій примірник, Сава — другий. Вони звіряли не за його пам’яттю.

Біля дальнього краю столу сидів Віктор. Він подав лист із клінічним призначенням і почав пояснювати, які саме зв’язки треба зберегти. Даніель чекав знайомого слова «тимчасово». Цього разу Віктор читав назви й строки, не оглядаючи присутніх.

Олена зупинила його на рядку про приймальні області.

— Обидва режими. І поза циклом.

— Так.

— Без іншої житлової заміни.

Лідія показала відповідний пункт. Даніель нахилився, щоб прочитати його цілком.

Віктор підтвердив незмінність клінічного призначення. Після цього відклав ручку.

— Це моя частина підпису. Вона не закриває розмову про попереднє рішення.

Сава глянув на нього. Даніель не зміг зрозуміти, чи той чекав довшої відповіді. Віктор посунув лист до Лідії, і вона перевірила його номер.

Перший виклик на центральний пост не пройшов. Лідія одержала час повторного сеансу й попросила їх чекати у приймальні. Даніель міг піти додому поїсти, але не був певен, чи встигне повернутися. Він дістав свою обідню порцію.

Олена відкрила власний пакунок. Сава вийшов передати час представницьким постам. У коридорі хтось сперечався про чергу на запасну деталь, двері зачинялися й відчинялися; їхній новий строк лишався на столі без центрального підпису.

Даніель хотів попросити Олену дозволити йому супроводити копії після погодження. Можна було пройти до одного поста, тоді до другого. Дванадцять хвилин між ними, додатковий міський шлях. Ліва рука вже нила від довгого сидіння.

— Хто везе вам примірники? — запитав він.

— Районний кур’єр. Обом.

— Я міг би перевірити…

— Ми прочитаємо їх на місці.

Олена розгорнула пакунок. Даніель відкрив свій.

Після полудня вони одержали два інші наряди. Електричний ввід захисту й охолодження мав власного постачальника, рахунок і перевірку під робочим навантаженням. Відповідальний працівник приніс покази окремого лічильника за попередні дні. Верхня добова межа нового бюджету становила чотирнадцять кіловат-годин; із насосного пального її не виводили.

Сава запитав про генератор.

— Власник його забирає сьогодні, — відповів працівник. — Нинішня лінія захисту приймається окремо. Якщо під час перевірки не підтвердимо охолодження, я не підпишу готовність.

Даніель уявив шланг і знайомий звук двигуна. З ним так довго були пов’язані ранкові надії, що повернення здавалося відмовою від знаряддя, яке ще могло врятувати день. Але шостого циклу не було в наряді; вода в домі сьогодні походила з районної машини.

— Залишок у Т-4? — запитав він.

— Приймають на охоронюване зберігання разом із закритим Б. Запис лишається. До питної видачі не допускаємо.

Лідія отримала повідомлення про початок перевірки вводу. Незалежні оператори мали лишатися кожен на своєму місці. Обидві точки перевіряли під навантаженням одночасно.

Поряд поклали іменний змінний наряд. Сава перечитав резервні підміни, Олена запитала про вихідні. Їм показали окремий кваліфікований пул, а не ті самі чотири прізвища на всі дні.

— Тарас удень, — сказала вона. — Після цього не лишається ще на ніч.

Працівник відкрив нічну відомість. Даніель прочитав її через плече Сави, не підписуючи замість операторів.

Марк повернувся з майстерні після своєї другої зміни. Приніс запитаний зразок кріплення й відразу сказав, що зможе лишитися ненадовго: дорогою додому обіцяв занести інструмент. Вони звірили тільки вузол, який потребував Маркового огляду. Марк забрав зразок і пішов.

На повторному центральному сеансі Лідія читала умови вголос. Даніель чув їх уже кілька разів, та тепер не міг пропустити слово. Назви двох східних областей. Обидва режими. Поза циклом. Жодної іншої житлової заміни. Строк нового акту.

У відповіді попросили ще одну сторінку журналу. Вона була в Олениній папці.

Даніель устиг сказати:

— У мене також…

Олена вже подала власну копію. Він закрив папку.

Віктор вийшов із кімнати, коли Лідія готувала передану сторінку. У нього лишився один примірник клінічного листа. Він зупинився біля вікна; Даніель підійшов не одразу.

— Генератор можна було б залишити ще на кілька днів, — сказав Даніель.

Віктор глянув на нього.

— Власник не погодився.

— Ви питали?

— Так.

Даніель дивився на край аркуша в його руці. Він припускав, що генератор віддають тому, що вже не потрібен. Відмова власника мала іншу вагу.