Розділ 2. Чужі години

До вечора того першого дня Даніель устиг двічі відсунути районний перелік від обідніх мисок. Ніхто не підписував його між ложками.

Леон приніс резервний блок об одинадцятій п’ятдесят дев’ять. Павел перевірив його на станції, а робочий віддали на заряджання о дванадцятій тридцять сім. О дванадцятій п’ятдесят п’ять прийшло підтвердження приймання. Даніель чув його з кухні; сам Леон ще повертався.

Після обіду Бен і Ада пішли оглянути запропоновану роботу. Марк уже бачив перелік, але також пішов: хотів помацати кріплення. Вони повернулися з різними зауваженнями. Бенові не подобався склад, куди людей впускали через ті самі двері, що й візки. Ада запитала про підміну на своєму домашньому чергуванні. Марк приніс зламаний упор.

Даніель приготував для них чистий аркуш.

Леон одержав заряджений робочий блок о шістнадцятій п’ятдесят і приніс його додому о сімнадцятій десять. Резерв після перевірки лишився запасним. О шостій вечора Павел розкрив доставлений за авансовим нарядом пакунок: тридцять дві нові AA. Даніель потримав коробку, поки той звіряв вкладення, потім поставив її у відведену шафу.

Вечірні передачі прийшли з обох постів. Касети працювали, нічні оператори прийняли місця. Повторної домашньої перев’язки Емма не робила: ранкового догляду вистачило, потреби в додаткових матеріалах вона не виявила.

Ніна закрила денний лист після вечері й останнього кухонного миття. За полудень і вечір видали решту сорока шести порцій, витратили сорок вісім літрів. Даніель бачив спорожнілі пакунки й відмітки мірної посудини. Тепер унизу справді стояли сто тридцять вісім і чотириста тридцять дев’ять.

Він ліг о десятій. Робочий перелік лишився на столі незаповненим.

***

Наступного ранку Марк витяг зламаний упор із кишені й поклав перед районним координатором.

— Таких ви записали шість. Їх дев’ять.

Даніель стояв поряд, тримаючи папку правою. Від першого підйому зі стільця плече нило. Сорок другого дня вони вийшли до району о дев’ятій і дісталися за пів години: перед зміною треба було завершити договір. Бен і Ада принесли свої списки; Даніель спершу подумав, що можна скласти всі зауваження на один аркуш, але Ада вже поклала свій окремо.

Координатор повернув упор.

— Дев’ять у ту саму оплату?

— Якщо це тільки упори, — сказав Марк. — Якщо за ними розбита рама, я не підписую, що зроблю її за решту пів години.

У районній майстерні пахло мокрим деревом і мастилом. На стіні висів графік робіт; проти кількох рядків уже стояли чужі прізвища. Координатор відкрив журнал і викреслив слово «повне» перед відновленням складських візків.

Даніель подав підготовлену таблицю. Вісім чотиригодинних змін, троє людей. Разом дев’яносто шість годин нової роботи давали оплату для домашніх поставок до п’ятдесят четвертого дня. Він залишив порожніми імена й підписи, але тепер затримав палець біля першої дати.

— Сьогодні можна почати після…

— Сьогодні о десятій, — перебила Ада. — Якщо зараз закінчимо. Після обіду в мене своє.

Даніель прибрав руку. На її аркуші було записано те саме ранкове вікно, яке він хотів запропонувати. Вона вибрала його раніше, без нього.

Бен прочитав умови допуску на склад.

— Оці двоє, що розбирають пакунки, теж там працюють?

Координатор перевірив інший журнал.

— Один. Друга жінка допомагає добровільно, в списку оплачуваної роботи її немає.

— Тоді через західні двері має бути вихід для обох. Я не прийму засув, якщо він відкривається тільки ключем із контори.

Координатор почав говорити про охорону. Бен притиснув до столу власний аркуш, щоб його не посунули разом із графіком.

— Охорона може перевіряти на вході. Я питаю, як люди вийдуть.

Даніель уже бачив простий спосіб переробити кріплення. Хотів пояснити його, коли Марк узяв упор і пішов до дверей майстерні. Там заздалегідь поставили зразок засуву. Марк пересунув язичок, показав внутрішній важіль. Бен перевірив його сам.

— Отакий. Тоді працюю.

Координатор дописав умову. Даніель лишив свій спосіб при собі.

Фонд треба було побачити в сусідньому приміщенні. Там їм показали ранкову накладну районного приходу й окремі відведені партії. Чотири поставки їжі, чотири води. Не рядок «забезпечити за можливості», який так легко було не помітити, а номери, дати й відповідальна людина на кожній видачі. Для AA, уже одержаних учора, стояла позначка авансу. Медичний комплект мав приїхати разом із першою водою.

Ада порахувала дні пальцем.

— А якщо я захворію?

— Пропущену зміну погоджуємо окремо. Заміну за вас не призначаємо.

— І їжа?

Координатор повернув її до рядка оплати. Прийнятий аванс не забирали з кухні заднім числом, але наступний непокритий прихід вимагав нового погодження. Даніель відчув знайоме бажання сказати, що сам відпрацює різницю.

Папка була легкою. Після дороги він усе одно мусив переставити її на іншу висоту, щоб не тягнуло плече.

— У нас немає прихованої четвертої людини, — сказала Ада. — Так і запишіть.

Бен підписав першим. Марк ще раз перечитав перелік, закреслив обіцянку відновити будь-яку раму й зазначив приймання після огляду. Ада віддала власний графік підмін: ранкову домашню справу в дні майстерні погодила з іншою дорослою мешканкою. Даніель звірив обидва підписи.

На годиннику було дев’ята п’ятдесят дві. Робітникам лишалося пройти двором до майстерні; Даніель їх не затримав.

— Забереш копію Ніні? — запитав Бен.

Даніель узяв три легкі аркуші.

Першу зміну вони почали о десятій. Він бачив, як Ада звільнила лаву від чужого інструменту, Марк нахилився над першою віссю, а Бен пішов до складських дверей із людиною, яка мала там працювати. Даніель вийшов, не покликавши нікого.

У проході хтось покликав майстра. Марк не відірвався від осі; координатор рушив до нього сам. Даніель зупинився біля відчинених дверей. На другій лаві лежали ще три розібрані колеса, а на одному вже стояла крейдяна позначка готового.