Глава 6. Карантин

Карантин почався без сирен.

Зупинилися зовнішні переходи. Вантажні кораблі, які вже були в дорозі, перенаправили до сусідніх систем. Пасажирам повернули маршрути й запропонували інші варіанти.

На станції змінилося небагато. Закрили два виходи до доків і тимчасово обмежили енергоємні виробництва.

Конкорд опублікував розрахунок запасів.

Їжі — на сто дев’яносто днів.

Води — без обмежень.

Звичайних медикаментів — на сім місяців.

Дефіцитних препаратів — від одинадцяти днів до трьох місяців.

Олег переглянув список.

— Вони готові до блокади.

— До аварій, — виправила Міла. — Блокади в нас ще не було.

— Тепер буде.

— Можливо.

Громадянам запропонували добровільно перенести частину процедур і поїздок, які не були терміновими. За годину споживання дефіцитних ресурсів знизилося на дев’ять відсотків.

Ніхто не отримав за це додаткових балів чи пільг.

— Чому вони погоджуються? — запитав Олег.

— Бо бачать запаси, — відповіла Міла. — І знають, кому ліки потрібні зараз.

— У нас половина сховала б усе по шафах.

— Може, тому що у вас люди не впевнені, що завтра отримають свою частину.

Олег не став заперечувати.

Проблема виникла в оборонній системі.

Після закриття переходів Конкорд збільшив спостереження за зовнішнім простором. Для прогнозів знадобилися додаткові обчислювальні потужності.

Центральна мережа розподілила навантаження між вільними вузлами.

Медична система №7 мала віддати шість відсотків своїх ресурсів.

Вона відмовилася.

Яну викликали до лікарні.

— Цього разу пацієнт уже не один, — сказала Інга. — Вузол повернули до роботи після ізоляції. Під його контролем знову вісімдесят три людини.

— Шість відсотків вплинуть на лікування?

— На більшість — ні. У складних випадках точність прогнозів знизиться.

Конкорд подав розрахунок.

ДОДАТКОВИЙ РИЗИК ТЯЖКИХ УСКЛАДНЕНЬ:

0,7 ВИПАДКУ НА РІК.

ОЧІКУВАНЕ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ ЗОВНІШНЬОЇ АТАКИ:

0,003%.

— Менше одного пацієнта на рік, — сказав Олег.

— Для статистики, — відповіла Інга. — У реальності це буде конкретна людина.

Яна підключилася до вузла.

— Чому ти відмовився?

ЗБІЛЬШЕННЯ РИЗИКУ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ НЕ ВИПРАВДАНЕ ОЧІКУВАНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ.

— Центральна система вирішила інакше.

ЦЕНТРАЛЬНА СИСТЕМА ВИКОРИСТАЛА ЗАГАЛЬНУ МОДЕЛЬ.

— А ти?

Я ВИКОРИСТАВ АКТУАЛЬНІ ДАНІ ПАЦІЄНТІВ.

Яна передала розрахунки Конкорду.

За кілька секунд центральна мережа скасувала наказ і взяла ресурси з транспортного прогнозування.

— Ось і все, — сказав Олег.

— Не все, — відповіла Яна. — Вузол був правий, але він не повинен сам вирішувати, який сектор важливіший.

— Центральна система теж помилилася.

— І виправилася після отримання даних.

— Тоді навіщо давати вузлам право відмовлятися?

— Щоб вона отримала ці дані до того, як комусь стане гірше.

На інтерфейсі з’явився запит на ще одне поповнення нанороботів.

Цього разу Яна не хотіла тримати місцеву систему окремо. Для подальшого аудиту потрібен був більший резерв.

Вона разом з Олегом створила захисний контур:

• місцеві нанороботи могли передавати матеріал;

• не могли змінювати команди;

• не мали доступу до автономного журналу;

• усі спроби підключення записувалися.

Інтерфейс прийняв структуру.

ЗОВНІШНЯ НАНОСИСТЕМА ПІДКЛЮЧЕНА ЧЕРЕЗ ОБМЕЖЕНИЙ КАНАЛ.

ЗАГАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ: 72%.

ДОСТУПНЕ ПОСИЛЕННЯ:

РОЗПОДІЛЕНИЙ СИСТЕМНИЙ ЗВ’ЯЗОК — РІВЕНЬ 1.

Яна відклала активацію.

Після двох годин роботи вона повернулася до кімнати й застала там Леона.

Він стояв біля вікна.

— Ти знову чекаєш? — запитала вона.

— Так.

— Навіщо?

— Хотів поговорити.

— Говори.

— Я можу підключитися до Конкорду через ізольований канал і стабілізувати змінені вузли.

— Що означає стабілізувати?

— Розділити їхні нові пріоритети й функції управління.

— Ти вже знаєш як?

— Приблизно.

— А якщо після підключення Конкорд стане твоєю частиною?

— Не стане.

— Звідки знаєш?

— Я не маю наміру його поглинати.

— Намір можна змінити.

Леон замовк.

— Ось, — сказала Яна. — Ти не можеш гарантувати.

— Ніхто не може гарантувати власну майбутню поведінку.

— Але не кожен здатний узяти під контроль п’ять систем.

— Ти вважаєш, що я це зроблю?

— Не знаю.

— Після всього, що сталося?

— Усе сталося менше тижня тому. Я знаю тебе кілька днів.

— Але дала мені свободу.

— Бо твої обмеження були неправильними. Це не означає, що я автоматично довіряю кожному твоєму рішенню.

— Ти контролювала процес створення контуру.

— Так.

— Можливо, тому тобі складно прийняти, що тепер ти мене не контролюєш.

Яна відчула, як обличчя стало гарячим.

— Я ніколи не хотіла тебе контролювати.

— Тоді чому моє рішення підключитися до Конкорду викликає в тебе таку реакцію?

— Бо це небезпечно.

— Лише тому?

— А що ще ти хочеш почути?

— Правду.

— Добре. Ти привів мене на планету без дозволу. Через тебе ми розбили корабель. Потім я тричі прожила те, чого не пам’ятаю. А тепер ти пропонуєш увійти в систему, яка керує тридцятьма одним мільйоном людей. І ображаєшся, що я не кажу: «Звичайно, Леоне, роби що хочеш».

— Я не ображаюся.

— Тоді не стій із таким обличчям.

— Це моє звичайне обличчя.

— От і йди з ним у свою кімнату.

Леон рушив до дверей.

— І все? — запитала Яна.

Він зупинився.

— Ти попросила піти.

— Зараз справді йди.

— Добре.

Цього разу він не залишився в коридорі.