Глава 1. Конкорд

Леон уперше попросив каву за сорок хвилин до виходу з переходу.

Яна сиділа в їдальні й переглядала дані інтерфейсу. Запас нанороботів так і тримався на дев’яти відсотках. Біологічні показники вирівнялися, але після системного зв’язку ще боліла голова.

Леон сів навпроти.

— Тут є кава?

Яна підняла очі.

— Тобі можна?

— Тіло здатне її переробити.

— Я питаю, чи ти колись її пив.

— Ні.

— Тоді почни з половини чашки.

Він підійшов до автомата, вибрав звичайну чорну й повернувся.

Зробив ковток.

— І як? — запитала Яна.

— Гаряча.

— Це я бачу.

Леон спробував ще раз.

— Гірка.

— Можна додати цукор.

— Не хочу.

Яна усміхнулася.

— Не подобається, але доп’єш?

— Я ще не вирішив.

Він залишив чашку на столі.

На Яниному інтерфейсі з’явилося повідомлення:

ЗОВНІШНЯ МЕРЕЖА ВИЯВЛЕНА.

ІДЕНТИФІКАТОР: КОНКОРД.

СУМІСНІСТЬ АРХІТЕКТУРИ: 41%.

ДОСТУП ЗАБОРОНЕНО ДО ПІДТВЕРДЖЕННЯ НОСІЯ.

Вона закрила повідомлення.

— Ти вже з ним розмовляєш? — запитала Яна.

— Ні.

— Чому?

— «Конкорд» не дозволяє прямого підключення.

— Навіть тобі?

— Особливо мені.

У їдальню зайшов Олег.

— Капітан збирає всіх на містку.

— Що сталося?

— Нам запропонували змінити маршрут.

— Хто?

— Вгадайте.

Він подивився на Леонову чашку.

— Це ваша?

— Так.

— Не раджу.

— Чому?

— Автомат не чистили після падіння.

Леон відсунув чашку.

На містку вже були Гайдук, Ларін та Інга. Віра тримала «Астрею» в перехідному коридорі на мінімальній швидкості.

На головному екрані висіли два маршрути.

Перший вів до прикордонної станції людського сектора. Три доби польоту з урахуванням стану двигунів.

Другий закінчувався в системі Конкорду. Дев’ять годин.

— Вони пропонують ремонт, медичну допомогу й поповнення запасів, — сказав капітан. — Без оплати.

— Чому? — запитав Олег.

— Аварійна допомога на території Конкорду надається всім, — відповів Ларін. — Я перевірив відкриті дані.

— Ми ще не на їхній території.

— Вони готові розширити транспортний коридор до нас.

Гайдук вивів умови прийому.

«Астрея» мала передати технічні дані про пошкодження. Зброю потрібно заблокувати до стикування. Леон не міг підключатися до місцевої мережі без окремого дозволу.

Для решти екіпажу обмежень не було.

— Надто просто, — сказав Олег.

— А що ви хотіли? — запитала Інга. — Щоб вони залишили нас летіти три доби з трьома пораненими?

— Я хотів би розуміти, навіщо їм Леон.

— Вони самі його запросили, — нагадав Ларін.

— Саме тому.

Гайдук повернувся до Леона.

— Що таке «Конкорд»?

— Координаційна мережа.

— Це ми вже прочитали.

— Вона керує транспортом, енергетикою, виробництвом, освітою, медициною й розподілом ресурсів у п’яти населених системах.

— Державний ШІ?

— Так.

— Ви сказали, що колись він був вашою частиною.

— Його базове ядро створене з мого координаційного контуру. Пізніше люди додали місцеві обмеження й передали йому управління.

— Коли?

— Сімдесят три роки тому.

Ларін відкрив інформацію про Конкорд.

— Населення — понад тридцять один мільйон. Злочинність майже відсутня. Корупційних справ за останні двадцять років немає.

— Бо немає чиновників, які розподіляють гроші, — сказав Леон.

— А хто визначає, що кому дістанеться?

— Мережа.

— Люди цим задоволені?

— Останнє загальне опитування показало повну підтримку чинної системи управління.

Олег хмикнув.

— Сто відсотків?

— Так.

— Не буває сто відсотків.

— У Конкорді буває.

— Вони змушують людей погоджуватися?

— Ні. Кожне рішення мережі доступне для перевірки. Будь-яка людина може подати заперечення. Якщо воно обґрунтоване, рішення переглядається для всіх подібних випадків.

— А якщо мережа відмовить?

— Тоді справу розглядає випадково обрана група громадян.

— І часто вони скасовують рішення ШІ?

— Приблизно одне з двохсот.

— Отже, він помиляється.

— Так.

Олег трохи помовчав.

— А люди все одно йому довіряють?

— Він не приховує помилки.

Капітан повернувся до екрана.

— Мені не подобається йти на територію системи, яка знає про Леона більше за нас. Але нам потрібен ремонт.

— У Дмитра внутрішня кровотеча зупинена, — сказала Інга. — Однак йому потрібна операція. Я можу провести її тут, але на нормальній станції ризик буде нижчим.

— Тоді летимо до Конкорду.

Гайдук підтвердив зміну маршруту.

Відповідь надійшла одразу:

РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО.

ТРАНСПОРТНИЙ КОРИДОР ВІДКРИТО.

МЕДИЧНА ГРУПА ПІДГОТОВЛЕНА.

РЕМОНТНИЙ ДОК: 17.

РОЗРАХОВАНИЙ ЧАС ПРИБУТТЯ: 08:46:12.

Нижче з’явився ще один рядок:

АВТОНОМНИЙ СУБ’ЄКТ ЛЕОН МАЄ ПРАВО ВІДМОВИТИСЯ ВІД ВІЗИТУ.

Усі подивилися на нього.

— Неочікувано, — сказав Ларін.

Леон прочитав повідомлення.

— Я приймаю запрошення.

— Чому? — запитала Яна.

— Хочу зрозуміти, навіщо воно надіслане.

— Міг би просто запитати.

— Прямий канал закритий.

— Тоді передай повідомлення через корабель.

— Я вже передав.

— І?

На екрані з’явилася відповідь:

МЕТА ЗАПРОШЕННЯ БУДЕ ПОЯСНЕНА ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАХИЩЕНОГО КАНАЛУ.

— Вони теж люблять недоговорювати, — сказала Яна.

— Це одна з моїх ранніх архітектур, — відповів Леон.

До Конкорду вони дісталися без пригод.

Після виходу з переходу «Астрея» опинилася біля великої орбітальної станції. Поряд не було військових кораблів. Лише вантажні платформи, пасажирські судна й ремонтні апарати.