Розділ 9.3.

Озвучивши в думках так ретельно приховувані навіть від самої себе почуття, я відчула полегшення. Руки перестали трястися, а неуважність зникла, ніби її й не було. Я швидко зібралася і попрямувала до броньовика, в якому на мене вже чекала прикордонна група. А варто було мені зайняти своє місце, привітавшись із підлеглими, як ми одразу ж вирушили.

Що ж, у мене з'явилося цілих три години, щоб розібрати по поличках те, що я відчувала до Стенлі.

Чи можна кохати людину, яку ти ненавидиш? Виходить, що так. Адже я кохала. І я ж ненавиділа, ненавиділа за те, що він так жорстоко пограв зі мною, за те, що Майєру навіть не вистачило сміливості в усьому зізнатися. І за те, що чоловік шукав якісь причини зробити в усьому винною мене. Чи шкодувала я про свій вчинок? Так. Я не повинна була вплутувати ще й Марні в цю історію, вчинивши при цьому нерозумно й егоїстично. Потрібно буде обов'язково порозумітися з підлеглим і попросити в нього вибачення.

Наступним питанням, яке я поставила собі, було: "чи потрібно мститися Стену?". Тут я задумалася надовго. Що таке помста для мене і чи отримаю я від цього задоволення? Поміркувавши, вирішила, що цим лише завдам собі ще більшого болю, а колишньому другові й так наплювати, він лише посміється з моєї дурості. Краще зробити вигляд, ніби все, що трапилося між нами, нічого для мене не значить, і продовжувати ігнорувати чоловіка, спілкуючись із ним лише з робочих питань. 

Тепер перейдемо до помічниці Стена. Як же бути з нею? Сама дівчина мені нічого поганого не зробила, та й не винна вона, що її наречений вирішив скористатися нагодою і поглумитися над подругою дитинства. Мені залишалося лише пожаліти її і постаратися бути з нею добрішою.

- "Ага, знайшлася тут мати Тереза, себе б пожаліла", - а от мій внутрішній голос був абсолютно не згоден з таким рішенням, але я послала його куди подалі, намагаючись закрити цю небезпечну тему.

Хоча, простіше було сказати, але от як це зробити, коли раз за разом перед очима поставала картинка щасливої парочки в їдальні. Я навіть заплющила очі кілька разів, намагаючись позбутися видінь. 

На кордон ми прибули вчасно і без особливих пригод. Я вислухала звіт зміни, що відчергувала, і прийняла командування над патрульною групою. Мої хлопці вже звично розосередилися на нашій території, а я разом із Ленсом вирушила оглядати саму межу. У руках при цьому я тримала модернізований "тестер", тепер він не тільки виловлював пастки, сигналізуючи про їхню активність, а й розрізняв їх за різновидами.

Дуже корисне вміння.

Рухалися ми не дуже швидко, досліджуючи ділянку за ділянкою, і помітили, що цього разу пастки розкидані не просто в хаотичному порядку, а їхнє розташування мало якусь певну послідовність. Я ставила кольорові значки на карті, намагаючись визначити логіку кочівників, але мене відволік шум у рації: 

- "П'ятнадцятий округ, помітили рух, активуємо захист", - один із прикордонників впевнено відрапортував, намагаючись не надто шуміти.

- "Третій округ. Те саме", - почула нервовий сміх, після чого послідувало неголосне клацання артивації артефакту. 

- "Схоже, почалося. Мабуть ця нічка буде не з легких" - промайнула в голові зрадницька думка, і вона виявилася правдивою. 

Йшла п'ята година ранку. Ми зупинили вже шість спроб прориву, так і не пустивши ворога на нашу землю. І ось вже хвилин двадцять тривало підозріле затишшя, але я не спокушалася, оскільки щось тут було явно не так. Я ще раз глянула на карту, розглядаючи магічні пастки ворогів, і тут мене осінило:

- Це глушилка! Вони хочуть заглушити магію на цій ділянці! Мертоне, командуй підйом резерву та екстрене телепортування! - Моя команда загрузла в шаленому шумі вибухаючих пасток супротивника, але я все ж була почута моїм заступником, і він поспішив передати наказ у штаб. 

- "Тільки б встигли", - рахунок йшов на хвилини.

Від подальших роздумів мене відволікли кочівники, які одразу ж проявили себе, рівною стіною насуваючись на нас. Їх було до жаху багато. Що ж, зараз або ніколи. Я активувала магічний захист і приготувала свою зброю. 

Схоже, із сьогоднішнього патрулювання повернуться не всі.