Розділ 8.2.

Всупереч усім моїм очікуванням день пролетів, немов мить. У мене не залишалося жодної вільної хвилинки, і я навіть обід пропустила, за що отримала прочухана від старого Мертона. Заступник притягнув мені кухоль чаю з бутербродами, при цьому він так обурювався, ніби я його самого готувати змусила. Зате наступного разу я тричі подумаю, перш ніж пропустити прийом їжі. 

За цей час до мене декілька разів прибігав другий підопічний Стена, а я порціями вивантажувала йому необхідні документи, схоже, що і в них робота кипіла повним ходом. І вже завтра, гадаю, можна буде очікувати на перші статистичні дані та ймовірнісні діаграми. Хлопчина виявився тямущим, як і всі, хто затримувався в аналітиці, вже яких я тільки працівників не зустрічала, але саме так надовго залишаються лише цілеспрямовані й витримані. 

Також до мене кілька разів заскакував натхнений Ленс, який отримав-таки невеличкий подарунок від комірника у вигляді трофейного металевого коня кочівників. Трудяга часу дарма не гаяв, презентувавши мені свою нову розробку - відстежувальний артефакт, який він прозвав "павуковим оком", пристрій не лише міг непоміченим пролетіти на ворожу територію, а ще й відстежити рух теплокровної тварини (поки що не зовсім вдавалося орієнтуватися лише на людей), записавши водночас усі пересування тієї у вигляді тривимірної магограми. Свого роду "кіно", тільки в реальному часі. Штука загалом корисна, якщо не відволікається на рух тварин і птахів, але цей недолік Ленс обіцяв протягом тижня усунути. Кажу ж - він просто джерело талантів.

Похваливши підлеглого, я знову взялася за документи, все ж таки мені вдалося трохи розгребти свої завали і навести такий-сякий, але порядок на столі. Усьому цьому сприяло дивне затишшя від кочівників і бажання наблизити вечір. Я так захопилася, що настання сутінків не помітила, і тільки секретар, який заглянув попрощатися зі мною, нагадав, що пора б і честь знати. З жалем подивилася на ще дві немаленькі гори документів, що залишилися, і які я трошки не встигла переглянути, але поспішила відкласти їх на завтра, вирішивши трохи привести себе до ладу і переодягнутися у свіжий костюм. Душ приймала похапцем (все-таки добре, що я дозволила собі таке марнотратство, як особиста ванна кімната в сусідньому з кабінетом приміщенні), і, вискочивши з неї, натрапила на Стена, що очікував на мене. 

- Привіт, - чоловік перевів погляд з мого мокрого ще волосся на не до кінця застебнуту сорочку (ну, тили я все ж прикрила) і облизав свої губи. - Я сумував... - ох, що ж він так дивиться на мене?

Подальше я не назвала б ніяк інакше, окрім як божевіллям. Хто на кого накинувся першим, я пам'ятала смутно, як і те, що опинилася без одягу. Зате все інше надто чітко вкарбувалося в мою пам'ять. І гарячі поцілунки там, де я б нізащо не наважилася раніше, і його відверті ласки. Я ввібрала в себе всі миті нашого відчайдушного щастя, дозволивши собі розслабитися.

І вже лежачи на гостьовому диванчику в моєму кабінеті, я усвідомила те, що ми двері власне і не зачинили. Добре хоч ніхто не увірвався до мене в найцікавіший момент. От би здивувався пізній візитер картині, що відкрилася йому.

Цього разу все було зовсім по-іншому. Стен так само залишався ніжним зі мною, ось тільки тепер ми з палкістю вивчали кожну клітинку тіла один одного. Для сорому між нами не залишалося місця, і я вперше могла повністю відкритися перед чоловіком, поділившись з ним тим, чого ж мені насправді хотілося.

Так ми й насолоджувалися близькістю одне одного, поки не провалилися в міцний сон. І добре, що я прокинулася якраз на світанку, бо нас могли застати в такому вигляді мої підлеглі. А зайвих розмов мені зовсім не хотілося.

Насилу відірвавшись від поцілунків, ми все ж таки домовилися ввечері зустрітися на нейтральній території і нарешті-таки поговорити. Тільки зараз я згадала причину призначеної зустрічі.

Кхм... наша спроба серйозної розмови з тріском провалилася, поступившись місцем гарячому божевіллю двох самотніх сердець.