Розділ 5.2.

Ніжні губи чоловіка прокладали доріжку з поцілунків уздовж моєї шиї, спускаючись все нижче. Вони досліджували кожну діляночку оголеної шкіри, даруючи мені непередавані відчуття.  І тільки в цей момент я усвідомила, що раніше навіть не здогадувалася про те, що дотики можуть бути такими гарячими, а ласки - такими бажаними. За все своє життя я не відчувала нічого схожого. 

Відірвавшись від мого обличчя всього на кілька секунд, Стенлі подарував мені шалену посмішку, після чого впевнені пальці ковзнули вздовж мого живота, наближаючись до краю білизни, яка все ще прикривала мою наготу.

- Дозволиш? - Шумно видихнув мені на вухо, і я ствердно кивнула, не в силах промовити жодного слова. - Хочу тебе всю, - почула зізнання і сама торкнулася ременя на штанах свого колишнього друга.
Може, це було божевіллям, але я точно знала, що хочу отримати зараз максимум від цього життя.

***

Я вперше прокинулася з чоловіком і вперше прокинулася щасливою. Мені хотілося співати і танцювати, але замість цього я акуратно провела пальчиками по легкій щетині на щоці Стена, і мене одразу ж ніжно притиснули до гарячого чоловічого тіла. Я вперше була зацілована з самого ранку, та й взагалі сьогодні у мене багато чого було "вперше". І це дуже тішило.

- Нам вже треба вставати, скоро батьки прокинуться, не хотілося б, щоб вони мене застали ось так, - я посміхнулася чоловікові поруч із собою і ніжно чмокнула його в ніс.

Чомусь саме ця ласка здавалася мені найвідвертішою. 

- Ти маєш рацію, - сказав Стен, тягнучи мене під ковдру, там він мене лоскотав, змушуючи звиватися під ним.

І не знаю, чим би закінчилися наші ігри, якби в них не втрутилися зі сторони:

- Стенлі, ти спиш? - У двері постукали, і голос матінки подіяв на нас немов відро холодної води.

Боже, ми попалися! Що тепер робити?

- Пару хвилин, мадам Стіллер, я не одягнений, - це була частково правда, а друга частина складалася з малоодягненої мене.

І в цей момент я щиро подякувала своїй професії, оскільки вдяглася я рівно за двадцять секунд, зібрала розкидані речі і встала за штору, коли Стен вже відчиняв двері, мило посміхаючись моїй матусі:

- Доброго ранку, пані Орнелія. Щось сталося? - Чоловік виглядав трохи розсіяно, нібито він щойно прокинувся.

- Доброго ранку, Стенлі, вибач, що розбудила, але Бріана зникла, ти не знаєш де вона може бути? Може вже втекла? - Голос матінки тремтів, видаючи її хвилювання, і мені на хвилинку навіть соромно стало, але не могла ж я ось так зараз вийти з-за штори.

- Впевнений, з нею все гаразд, може просто кудись відлучилася. Але вона точно не втекла, ми з нею домовлялися після сніданку разом вирушити на кордон, - поділився з моєю матір'ю Стен. От же жук, бреше і не червоніє.

- Ти мене заспокоїв, горе мені з такою непосидючою донькою, - поскаржилася матінка, а я взагалі ледь не задихнулася від обурення, зате совість моя вмить втихомирилася.

- Бріана гарна дочка, і дуже вас любить, - не погодився з нею сусід, і я відчула прилив вдячності, добре, коли хтось може за тебе сказати ці слова батькам, адже часом нам дуже не вистачало хоробрості в цьому зізнатися. 

- Я знаю, Стенлі, просто інколи хочеться це почути від неї, - вона якось гірко посміхнулася, - сніданок за двадцять хвилин, сподіваюся, ця біглянка встигне повернутися, - якось надто вже гучно сказала матінка і пішла, щось тихенько наспівуючи собі під ніс. Якось дивно це.

Я дочекалася, поки Стен зачинить двері, і, полегшено видихнувши, вийшла на середину кімнати.

- Вона бачила тебе, - приголомшив мене чоловік, після чого голосно розсміявся. 

Ні, не може бути, щоб ми десь прокололися. А потім я підійшла до дверей і прямісінько в дзеркалі побачила частину вікна, приховану шторою. Соромно-то як! Я моментально спалахнула, збираючись бігти прямо через вікно цієї кімнати. А ще краще скористатися одним із прихованих у кишені порталів, от тільки...

- Не дуркуй, - зупинив мене Стен, немов знав усі мої плани наперед. - Краще сходи переодягнися, і разом підемо на сніданок. Ми не зробили нічого поганого. 

Ну так, це не його рано вранці матінка спіймала в кімнаті молодого чоловіка, і не він ховався за шторкою, все ж здавши своє місце розташування. Уффф, і як тепер бути?

Добре хоч ми їдемо за кілька годин, не встигну себе виснажити переживаннями за цей час.