Розділ 5. Про нас

Спиною я буквально відчувала погляд чоловіка, але повернутися не поспішала. Мені потрібен був час на те, щоб заспокоїти своє серце. Але він невпинно минав, і мовчання вже починало потроху тиснути. Ось тоді-то я й обернулася, подивившись на Майєра, який так і застиг біля дверей.

- Про що ти хотів поговорити? - Мабуть, краще все ж таки не затягувати з розмовою, бо думки мої зараз раптово покотилися в абсолютно несподівану площину.

- Про нас, - в сенсі? Мені не почулося?

- Про нас? - Нервово посміхнулася, вчепившись пальцями в край подолу своєї багатостраждальної сукні.

- Так, нам працювати разом, тож я сподіваюся, наші минулі стосунки не стануть на заваді плідній співпраці? - То ось він про що, а я вже було подумала. І в голові одразу ж промайнула картинка того, про що були мої думки.

- А чому це має бути перешкодою? - Я постаралася надати своєму голосу незворушності, і, здається, у мене вийшло. - Якщо це не турбує тебе, то чому минуле стане для мене проблемою? - Я ж доросла, і вмію тримати свої почуття під контролем.

- Ти маєш рацію, вибач за мої побоювання. А про що хотіла поговорити ти? - Невже він затіяв усю цю розмову тільки для того, щоб уточнити таку дрібницю? Дурепа ти, Бріано... наївна ідіотка.

- Хотіла попросити тебе не говорити моїм батькам про деякі деталі нашої роботи... - чорт, ну ж бо, запитай його! - Чому ви тоді поїхали, Стен? Чому ти не захотів зі мною побачитися на прощання?  - Здається, мій колишній друг навіть в обличчі змінився. Рука його здригнулася, а я застигла в очікуванні відповіді.

Секунда, дві, три...

- Чи так це важливо зараз? Стільки років минуло, - спробував відмахнутися мій сусід, але я занадто багато поставила на кін, щоб ось так просто здатися.

- Для мене важливо! - Не витримала, дозволивши собі підвищити голос на співрозмовника. - Я стільки всього передумала, стільки картала себе, а тут з'являєшся ти, весь такий зарозумілий і водночас такий знайомий. Немов і не було цих п'ятнадцяти років, - виклала частину своєї душі, зізнаючись чоловікові.

- Ти переживала? - Мені здалося, чи його голос здригнувся?

Секунда, дві, три...

- Яке це тепер має значення? - Відплатила Стенлі тією ж монетою.

- Для мене має! - Почула свої ж слова. - Для мене важливо все, що пов'язано з тобою! Я кожен день, кожну хвилину не забував про тебе. Як ти там? Чи поїла? Як твоє навчання? А коли дізнався, що ти кинулася на кордон, то ледь не зірвався за тобою! - Його зізнання лилися рікою, а я дивилася і божеволіла від його очей, його губ, я шалено хотіла доторкнутися до Майєра.

- Стен, я... - моя рука потягнулася до трохи колючої щоки, але чоловік одразу ж перехопив її, цілуючи кожен пальчик на ній, а я задихнулася, гублячись у тій ніжності, з якою він мене торкався.

І тут немов греблю прорвало, з мене хлинули почуття, які я тримала в собі все своє свідоме життя, в яких я боялася зізнатися навіть самій собі. Я кохала цього чоловіка, кохала завжди, навіть коли злилася на нього і намагалася вкусити якомога болючіше. Це було так по-дитячому, хоча тоді ми й справді були дітьми. 

- Бріано, - видихнув біля самих моїх губ і поцілував так, ніби це був наш останній шанс на щастя, а я відповіла йому одразу ж, навіть не замислюючись.

Шляху назад не залишалося. Останнє, що я встигла зробити - це зачинити двері на ключ одним клацанням пальців.

- Дуже корисне вміння, - усміхнувся мені Стен, дивлячись прямісінько в очі.

Після цього ми буквально звалилися на ліжко, продовжуючи цілуватися.

Ніжні губи чоловіка прокладали доріжку з поцілунків уздовж моєї шиї, спускаючись все нижче. Вони досліджували кожну діляночку оголеної шкіри, даруючи мені непередавані відчуття.  І тільки в цей момент я усвідомила, що раніше навіть не здогадувалася про те, що дотики можуть бути такими гарячими, а ласки - такими бажаними. За все своє життя я не відчувала нічого схожого. 

Відірвавшись від мого обличчя всього на кілька секунд, Стенлі подарував мені шалену посмішку, після чого впевнені пальці ковзнули вздовж мого живота, наближаючись до краю білизни, яка все ще прикривала мою наготу.

- Дозволиш? - Шумно видихнув мені на вухо, і я ствердно кивнула, не в силах промовити жодного слова. - Хочу тебе всю, - почула зізнання і сама торкнулася ременя на штанах свого колишнього друга.
Може, це було божевіллям, але я точно знала, що хочу отримати зараз максимум від цього життя.

***

Я вперше прокинулася з чоловіком і вперше прокинулася щасливою. Мені хотілося співати і танцювати, але замість цього я акуратно провела пальчиками по легкій щетині на щоці Стена, і мене одразу ж ніжно притиснули до гарячого чоловічого тіла. Я вперше була зацілована з самого ранку, та й взагалі сьогодні у мене багато чого було "вперше". І це дуже тішило.

- Нам вже треба вставати, скоро батьки прокинуться, не хотілося б, щоб вони мене застали ось так, - я посміхнулася чоловікові поруч із собою і ніжно чмокнула його в ніс.

Чомусь саме ця ласка здавалася мені найвідвертішою. 

- Ти маєш рацію, - сказав Стен, тягнучи мене під ковдру, там він мене лоскотав, змушуючи звиватися під ним.

І не знаю, чим би закінчилися наші ігри, якби в них не втрутилися зі сторони:

- Стенлі, ти спиш? - У двері постукали, і голос матінки подіяв на нас немов відро холодної води.

Боже, ми попалися! Що тепер робити?

- Пару хвилин, мадам Стіллер, я не одягнений, - це була частково правда, а друга частина складалася з малоодягненої мене.

І в цей момент я щиро подякувала своїй професії, оскільки вдяглася я рівно за двадцять секунд, зібрала розкидані речі і встала за штору, коли Стен вже відчиняв двері, мило посміхаючись моїй матусі:

- Доброго ранку, пані Орнелія. Щось сталося? - Чоловік виглядав трохи розсіяно, нібито він щойно прокинувся.

- Доброго ранку, Стенлі, вибач, що розбудила, але Бріана зникла, ти не знаєш де вона може бути? Може вже втекла? - Голос матінки тремтів, видаючи її хвилювання, і мені на хвилинку навіть соромно стало, але не могла ж я ось так зараз вийти з-за штори.