Пролог

- Ось документи на ім'я вашої сестри та обіцяний завдаток, решту ви отримаєте, щойно виконаєте свою частину угоди, - чоловік сидів у темному кутку таверни, приховуючи своє обличчя від рідкісних відвідувачів у залі. - Ви ж не передумали? - Я не бачила його погляду, але чудово відчувала, як незнайомець сканував не тільки мене, а й навколишній простір.

Сильний. Набагато сильніший, ніж я могла собі уявити. А це означало лише одне: один з аристократів вирішив видати свою дочку заміж, і йому потрібна «заміна» для першої шлюбної ночі його малечі.

- Не передумала, - шумно видихнула, замислившись про те, що мені доведеться продати свою цноту в обмін на можливість нормального життя для Іві. - Але суму ви маєте віддати всю і зараз же... - знаю, що з такими, як він, не торгуються, от тільки в мене не залишалося вибору.

Моя сестра повинна покинути королівство сьогодні ж, інакше все виявиться марним. Завтра, в останню неділю першого весняного місяця в усіх храмах столиці відбуватимуться обряди вінчання для всіх охочих. І вийшло так, що нашу меншеньку, яка ледь переступила поріг повноліття, запримітив барон Ольфганський. Цей старий ловелас ледве поховав свою третю молоду дружину, як уже знову поспішає одружитися. І цього разу його вибір припав на Івалетту.

Батьки намагалися відрадити багатого вдівця, але таким, як він, не відмовляють... Занадто сумним може вийти підсумок, тому батько все ж дав свою згоду, сподіваючись, що в такий спосіб зможе викупити благополуччя для решти своїх дітей.

Жорстоко. Але така правда нашого життя. Дурний закон, який вигадав один з покійних нині монархів, все ще діяв в Оларії, але саме він і подарує мені можливість врятувати свою сестру.

- А якщо ви не виконаєте свою частину угоди? - Незнайомець вирвав мене з роздумів, змушуючи зосередитися на сьогоденні.

- Я виконаю, і ви це чудово знаєте, - похитала головою, обернувшись на галасливу компанію, яка вдерлася у велику залу. - Ви рятуєте свою доньку, я ж маю допомогти своїй сестрі. У мене просто немає іншого вибору, - чоловік повільно нахилив голову, явно роздумуючи над моїми словами.

От же скнара! Невже він не розуміє, що без грошей Іві буде складно влаштуватися на новому місці?

- Добре... - багач порився в полах свого довгого плаща, кидаючи на стіл важкий мішечок. - Тут більше, ніж ти просила, але я готовий віддати тобі все, якщо ти зараз же підеш зі мною. Так я буду впевнений у тому, що ти мене не обдуриш, а у твоїх рідних з'явиться зайва копійка, - маг знав, що я не посмію відмовитися, адже зайвих грошей не буває...

- Я маю впевнитися в тому, що мої батьки отримають все, - не торгувалася, лише намагалася отримати невеличке відтермінування і можливість попрощатися з нашою маленькою.

- Ввечері за тобою прибуде карета. Будь готова до заходу сонця, - аристократ піднявся, натягуючи капюшон на обличчя.

Після цього чоловік швидко покинув залу, пробираючись через засмальцьовану кухню невеликої таверни. Я ж залишилася наодинці з документами для Івалетти і двома мішечками, наповненими монетами. Зазирнула в перший, нараховуючи в ньому близько двадцяти срібних, і тільки після цього я торкнулася тасьми на пухкій сумочці, що лежала трохи осторонь.

Та так і відскочила, помітивши хижий блиск оларійського золота. 

«О боги! Хто ж цей незнайомець, якщо він так просто віддав величезну суму грошей, за яку можна купити ледь не цілий квартал у столиці?», - акуратно відсунула монети вбік, дивлячись на них, немов на пустельну кобру. - «Чи не помилилася я, погодившись на цю підміну? Що, якщо я банально не переживу цю ніч?» - злякано заозиралася, відчувши уважний погляд збоку.

Шановні читачі! Вітаю вас у своїй новинці під назвою "Право на чужу дружину. Підміна". В цій історії на вас чекають шалені пригоди, таємниці та багато іншого. Тож приєднуйтеся і не забувайте про зворотній зв'язок та підтримку. Ваши лайки та коментарі дуже допоможуть просуванню книги.