Розділ 10

«Де я?»... Саме це запитання крутилося в моїй голові, коли я дивилася на холодні сірі стіни. Таких точно не було в моїй квартирі. Руки лежали на м'якому матраці. Це ліжко було таким зручним, що я мало не втопилася в ньому. Я проігнорувала це відчуття та спробувала підвестися. У голові запаморочилося від різкого болю. Я сильно зажмурилася та поклала долоню на своє чоло. З вуст вирвався втомлений стогін. Чорт! Що зі мною? Я видихнула і почала озиратися навколо. У кімнаті була лише одна приліжкова тумба та відсувна шафа. Усе — чорного кольору. Я здригнулася від того, як темно та похмуро тут було. Відкинувши з себе ковдру, я помітила на собі білу чоловічу футболку. Цей факт змусив мене ще більше насупитися. Я майже нічого не пам'ятала з минулої ночі. Лише те, що ми з Тимофієм пішли в клуб. Пам'ятаю, що побачила його з якоюсь дівчиною та пішла на танцювальний майданчик у пошуках хлопця для себе. На цьому мій мозок показував мені повністю чорну картинку. Моє серце забилося швидше від хвилювання, руки вперлися до матраца. А якщо я зараз у хлопця, з яким познайомилася вчора? А якщо ми переспали? Я не була прихильницею стосунків на одну ніч, тож відчула неабиякий сором. Хоча у будь-якому випадку довелося б відчувати сором, адже я зараз в незнайомій мені квартирі, в цій чоловічій сорочці та на чужому ліжку. Потрібно якнайшвидше розібратися з цим, тож я підвелася з ліжка. Почала озиратися довкола в пошуках своєї сукні, але її тут не було. Футболка ледве прикривала мої сідниці. Я спробувала її стягнути, але особливого результату не було.

— Т-а-а-а-к... — протягнула я і почала руками пригладжувати своє волосся. — Усе нормально. Звісно, все нормально.

Тут не було дзеркала, але і без нього я знала, що у мене жахливий вигляд. Востаннє провівши липкими спітнілими долонями по своїх стегнах, я наважилася таки вийти з кімнати. Опинилася у вузькому коридорі. Тут були ще одні двері. Мабуть, вони вели до ванної кімнати. Було так тихо, але в кінці коридору почувся дивний стукіт. Я знову видихнула та попрямувала туди.

Тут не було дверей, а лише вихід до кухні-студії. Минувши великий сірий диван, я зупинилася поруч зі стійкою, що відмежовувала кухню від вітальні. У ніс вдарив приємний аромат підсмаженого хліба. Погляд зупинився на чоловічій спині. Я швидко оглянула його з ніг до голови. Не знаю, добре чи погано те, що я, як виявилося, прокинулася в домі Тимофія. Він щось мугикав собі під ніс, тому я прочистила горло, щоб привернути його увагу. Це спрацювало, бо Тимофій озирнувся назад. Він швидко оцінив мене своїм поглядом і, як мені здалося, довше затримався на моїх голих ногах.

— Ем... Що я тут роблю? — розгублено спитала я.

— І тобі доброго ранку, Ніло, — сказав Тимофій.

— О, так! Так, звісно. Тобі теж доброго ранку. Я... Я трохи схвильована.

Я міцно зчепила пальці перед собою та сильно стиснула губи. Господи, чому я так сильно хвилююся?

— Будеш каву? — спитав чоловік, потягнувшись рукою до чайника.

— Можна, — пропищала я — цей тоненький голос зовсім не був схожий на мій.

Втома в ногах дала про себе знати, коли я мало не впала. Довелося спертися до столу. Тимофій насуплено глянув на мене, а я знервовано усміхнулася йому. Вирішила, що буде краще сісти, тому залізла на високий стілець і поклала свої руки на стіл.

— Отже, це твоя квартира? — спитала я, озираючись навколо. — Тут мило, але не в спальні. Усе таке темне. Там незатишно і занадто похмуро. Навіть штори чорні!

— Дякую, мені дуже важлива твоя думка, — пробурмотів Тимофій. — Я подумаю над тим, щоб змінити інтер'єр у своїй спальні. Раптом ти знову так нап'єшся, що намертво заснеш у моєму автомобілі.

— О! — здивувалася я. — Насправді я нічого не пам'ятаю.

— Нічого? — Тимофій глянув на мене, піднявши одну брову.

Від цього я ще більше не занервувала.

— Є щось важливе, що я мала б пам'ятати?

Тимофій деякий час мовчав. Він обернувся обличчям до мене та сперся до стільниці, склавши руки на грудях. Очікування вбивало мене. Очевидно, що я не могла приховати своє хвилювання, а Тимофія це, схоже, забавляло.

— Що саме ти маєш на увазі під "важливе"? — уточнив він.

— Ну... Між нами щось було? — спитала так тихо.

Я важко глитнула, не відриваючи погляду від Тимофія. Він знизав плечима. Одна його рука потягнулася до маленької мисочки. Тимофій схопив звідти декілька штук горіхів і кинув один собі до рота.

— Щось? — так байдуже спитав він.

Я роздратовано видихнула, адже мене починало це злити.

— Ти чудово розумієш, що я маю на увазі.

— Абсолютно не розумію.

— Не вдавай з себе дурня, гаразд? — буркнула я. — Мені важливо знати, чи раптом ми не перейшли межу?

Я впевненіше глянула йому в очі. Якщо між нами справді щось було цієї ночі, то я помру зі сорому.

— Ну... — Тимофій задумано глянув кудись в стелю. — Коли я заніс тебе до своєї спальні, ти прокинулася та почала вимагати, щоб я роздягнув тебе.

— Що? — закричала я, а тоді підозріло звузила очі. — Ти обманюєш.

Тимофій махнув рукою в бік моїх грудей. Я опустила погляд вниз, зауважуючи на собі його футболку. Логічно, що я таки роздягнулася вночі, але чи зробила це самостійно? Одна думка про те, що Тимофій роздягав мене та і взагалі бачив лише у білизні, змушувала ще більше зашарітися. Він ступив на крок ближче та сперся руками до столу одразу ж навпроти мене. Я вирішила проігнорувати те, як натягнулися м'язи його рук.

— Гаразд, — сказала я, глянувши йому в очі. — Де тоді моя сукня? Я не знайшла її у спальні.

— Усі твої речі там. — Тимофій пальцями показав на купку речей, що була поскладена на дивані.

— Це звучить безглуздо, — тихо пробурмотіла. — Якщо я вже прокинулася, то навіщо тоді просила тебе роздягнути мене? Я цілком могла зробити це самостійно.

— Не могла, — заперечив чоловік. — Ти була в такому стані, що ледве говорила щось.

— І... І що було потім?

— А що могло бути, Ніло?

Я закотила очі, бо мене справді починала дратувати поведінка Тимофія. Він просто-таки знущається з мене!

— Н-і-і-і-чо-го, — надто схвильовано сказала я. — Так! Між нами нічого не могло бути.

— Я знаю, що ти не найкращої думки про мене, — Тимофій випрямився, — але я б ніколи не скористався п'яною дівчиною. До того ж... Моєю стажисткою.

Останні слова він промовив пошепки. Дивне полегшення з'явилося всередині, коли я зрозуміла, що він сказав правду. Отже, соромно має бути лише за те, що я напилася, змусила Тимофія роздягнути мене та заснула на його ліжку. Не найгірше, що могло бути. Принаймні я переконувала себе в цьому.

— Твоя кава, — сказав Тимофій. На столі переді мною з'явилася чашечка з чорним напоєм. — І... Мій фірмовий тост.

— Отакої! — здивувалася я. Мої очі ледь не вилізли на чоло, коли я побачила цей хрумкий золотистий хліб. — Мені аж закортіло скуштувати це. Що там?

Я злегка підняла верхній шматочок хліба, щоб зазирнути всередину, але Тимофій раптом легенько вдарив мене по пальцях.

— Не можна роз'єднувати сендвіч! — невдоволено сказав він. — Потрібно їсти усе разом, щоб відчути повну суміш смаків. Повір, твої рецептори будуть у захваті.

— Як накажеш, — пробурмотіла я, але не змогла стримати своєї усмішки.

Тимофій зручно вмостився на стільці навпроти мене. Перед ним так само стояла чашка кави й тарілка зі сніданком. Я потягнулася до тоста і схопила його обома руками, стискаючи пальцями. На вигляд він був неймовірним, і начинки так багато. Зрештою я нахилилася та надкусила досить великий шматок. Мої очі збільшилися майже вдвічі, коли я почала жувати й відчула смак авокадо, вершкового сиру та ще чогось кислого. Я примружила очі, намагаючись розгледіти, що ж там ховається між двома шматочками хліба.

— Це дуже смачно, — вражено сказала я. — Не поділишся рецептом?

Тимофій заперечливо похитав головою:

— Це секрет.

— Найбільший секрет у твоєму житті?

— Не зовсім, але... Я ні з ким не ділюся рецептом свого фірмового тосту.

— Добре. Це не так вже і важливо. Впевнена, у світі є сотні смачніших тостів.

Я залишила рештки на тарілці, хоча мені дуже хотілося доїсти цей шедевр кулінарії. Один ковток кави — і я вже відчула прилив сил. Кофеїн допоміг мені трохи збадьоритися, і тепер я почувалася не такою втомленою та пригніченою.

Тимофій потягнувся рукою назад і схопив зі стільниці телефон. Я здивовано підняла брови, коли зрозуміла, що це був мій! Так, лише у мене такий чохол світло-салатового кольору.

— Розблокуй свій телефон і видали номер того хлопця, з яким ти вчора познайомилася! — майже наказав Тимофій.

— Що? — здивувалася я.

Мій погляд опустився на телефон, який Тимофій простягнув мені.

— О, і не забудь заблокувати його! — додав він дещо роздратовано.

Я шоковано дивилася на нього. Насправді я не зовсім пам'ятала хлопця, з яким познайомилася вчора. І точно не пам'ятала того, що ми обмінялися телефонами. Але якщо це справді сталося, то цей хлопець, мабуть, був достатньо хорошим. Я відчула гнів усередині через те, що Тимофій дозволив собі наказувати мені.

— Ми не на роботі, — огризнулася я та вирвала свій телефон з його рук. — Я не буду виконувати твої тупі вказівки. Це моє особисте життя, зрозумів?

— Це твоє особисте життя вчора напоїло тебе та мало не підсипало тобі в коктейль наркотики! — Тимофій сердито глянув на мене, а тоді покривився мені: — Зрозуміла?

Я декілька разів покліпала очима, міцніше стискаючи в руках телефон. Мені не подобалося, що він чомусь вирішив втручатися в мої стосунки.

— Ти брешеш! І говориш це все тільки через те, що не можеш змиритися з тим, що я таки зробила тебе.

— Он як? — спитав він і раптом засміявся. — Ти справді думаєш, що мені є до тебе діло? Я допоміг тобі лише тому, що сам привів тебе в той клуб. Не хотів відповідати за наслідки твого необдуманого вчинку.

Слова Тимофія зачепили мене, але я не показала цього. Натомість здійняла голову ще вище та різко глянула на чоловіка.

— Познайомитися з нормальним хлопцем — це необдуманий вчинок?

— Ти зробила це тільки для того, щоб позлити мене.

— Ти себе переоцінюєш, — фиркнула я. — Може, той хлопець справді сподобався мені? Я б не дала йому свій номер, якби це було не так. А ти дратуєшся через, що мені вдалося зблизитися з тим хлопцем, а тобі твоя блонда навіть номеру не залишила!

— То ти пам'ятаєш... — Тимофій дивно посміхнувся, відкинувшись на спинку крісла.

— Дещо, — відповіла я. — І так, я пам'ятаю, як ти шкірився до неї та мило щебетав з нею. Огидне видовище, якщо чесно.

Я скривилася та розблокувала свій телефон під пильний погляд Тимофія. Очевидно, що я не зробила б того, що він просив. У мене була моя гордість і дике бажання показати йому, що не усе буває так, як він хоче. Тому, замість того, щоб заблокувати номер того хлопця, я натиснула на слухавку. Коли почулися гудки, я приклала телефон до свого вуха.

Один погляд на Тимофія — і він раптом зірвався з місця. Я здригнулася від несподіванки та швидко зістрибнула з дивана. Почала бігти до коридору, але Тимофій був саме в тому боці, тому я розвернулася та вчепилася рукою за спинку дивана. Дихання стало важким, серце калатало від хвилювання. Тимофій стояв біля іншого кінця дивана. М'язи на його обличчі сіпнулися, а сам він звузив очі. Гудки, що лунали з мого телефону додавали напруги цій ситуації.

— Що ти, в біса, робиш? — крізь зуби спитав він.

— Домовляюся за побачення, — відповіла я, хитро посміхнувшись йому. — Знаю, це не те, що ти очікував.

— Домовляєшся за побачення з чоловіком, який хотів цієї ночі скористатися твоїм нетверезим станом?

— Може, я й хотіла цього? — огризнулася я. — Секс на одну ніч — звучить не так вже і погано. А ти все зруйнував! Знаєш, як давно у мене не було чоловіка? Мені здається, що я починаю відчувати ломку.

Я замовкла, коли зрозуміла, що сказала явно зайве. У стресових ситуаціях мені важко контролювати свій рот, а зараз я відчувала максимально велику суміш емоцій.

— Алло! — почувся чоловічий голос на іншому кінці лінії.

— А-л-л-о! — відповіла я та потиснула свій телефон обома руками до вуха. — Привіт! Ем, це Ні...

Я не встигла договорити, адже у кімнаті почувся дивний рик. Мої очі розширилася, а рот розтулився від подиву, коли Тимофій просто-таки накинувся на мене та повалив на підлогу. Я запищала, телефон випав з рук. І хоч Тимофій обіймав мене обома руками, це падіння не було приємним. Я ахнула, а все повітря вибилося з моїх грудей, коли чоловік притиснув мене до підлоги усім своїм тілом.

— Алло? — чулося з телефону. — Алло? Ви там?

Я стиснула зуби, ігноруючи те, що Тимофій фактичного лежав на мені. Почала рукою тягнутися до свого телефону, який валявся неподалік.

Хотілося плакати через те, що Тимофій схопив його першим. Він вимкнув дзвінок, поклацав щось на моєму телефоні, а тоді задоволено усміхнувся мені.

— Дякую, що розблокувала свій телефон, — сказав він.

Хотілося вдарити його, але натомість я заричала та зі всієї сили штовхнула його в груди. Він навіть не похитнувся, а продовжував лежати на мені. Я могла лише уявити, як сильно задерлася ця футболка.

— Радий? — сердито спитала я, вирвавши телефон з його рук. — Можеш влаштувати вечірку на честь того, що зруйнував моє життя!

— Зруйнував твоє життя? — перепитав він, звівши брови. — Тобі не здається, що ти трохи перебільшуєш?

— Не здається! Мабуть, це у тебе в крові.

— Що?

— Руйнувати життя усім жінкам! — закричала йому в обличчя. — Я не думала, що потраплю у той список дівчат, яких ти ненавидиш. Та знаєш, схоже, ти ненавидиш абсолютно усіх представниць протилежної статі.

Він на мить замовк і між нами запанувала тиша. Його погляд став жорстким, але мені було байдуже. Я відчувала злість і образу на нього. Хотіла відвести погляд, та чомусь не могла зробити цього. Просто дивилася на нього у відповідь, не приховуючи своєї образи.

— Тобі не потрібно чіплятися за першого зустрічного, аби довести мені, що ти можеш подобатися чоловікам, — раптом заговорив Тимофій. Його погляд був таким, якого я ніколи не бачила раніше. — Я і так це знаю, Ніло. Ти не можеш не подобатися.

Я була вражена його словами настільки, що навіть не могла поворухнутися. Просто завмерла на цій підлозі, коли Тимофій лежав на мені. Його обличчя було так близько. Він, здається, нахилився ще ближче. Я заплющила очі. Мої руки інстинктивно піднялися вверх та лягли на його плечі. Губи почали полювати в передчутті. У голові чомусь запаморочилося, а дихання стало уривчастим. Я злегка розімкнула губи, щоб вдихнути повітря, а насправді, здається, вдихнула його запах. Легені наповнилися цим чистим ароматом без домішок. Ніякого навіть натяку на одеколон, лише легкі нотки гелю для душу. Це був запах Тимофія у чистому вигляді, і я дивувалася тому, які відчуття він викликав у мені. Серце стиснулося, коли гарячий подих торкнувся моїх губ. Лічені міліметри відділяли нас від такого бажаного поцілунку. Дивне тепло з'явилося в моєму животі. Воно почало опускатися ще нижче, і ще... Жар підступив до щік. Я провела рукою вздовж плеча Тимофія, і мій великий палець торкнувся його гарячої шкіри на шиї. Мене наче струмом вдарило від цього дотику. Все тіло покрилося сирітками. Я всього лише трішки потягнулася до нього так, що кінчики наших носів ледь торкнулися. Його губи майже торкнулися моїх, і...