Розділ 9

Мені потрібно було всього декілька секунд, щоб влитися в натовп і почати танцювати. Звісно, мені бракувало моїх вірних подруг, з якими завжди було максимально комфортно. Я задумалася про те, що не пам'ятаю, коли ми востаннє ось так шалено відривалися втрьох. Я різко похитала головою, щоб не думати про це, адже спогади про Юлю змушували мене злитися. Це все через неї, чорт забирай! Саме через Юлю я зв'язалася з тим Тимофієм. А вона замість того, щоб нарешті відкрити очі, ходить з ним на побачення! Я почала ще більше злитися, тож довелося глибоко вдихнути через ніс за чотири секунди, потім затримати повітря на дві секунди й видихнути через рот так само за чотири секунди. Я повторила так декілька разів. Це завжди допомагало мені заспокоїтися. Гаразд! Я розплющила очі та повернула голову в бік бару. Помітила, що та білявка досі терлася до Тимофія. Він був зосереджений на її обличчі так сильно, що навіть не помітив мене серед натовпу, що танцював. Може, він уже і забув про мене? Я невдоволено фиркнула і відвела голову. Впевнено подивилася перед собою, зачепившись поглядом за яскраве блакитне світло, що блимало з усіх боків.

З колонок почулася запальна іспанська пісня, а мої губи розплилися в задоволеній усмішці. Руки інстинктивно лягли на стегна. Я почала повільно проводити ними вверх, вигинаючись своїм тілом. Я не була скромницею, тож мої рухи виглядали достатньо відвертими. Та це абсолютно не бентежило мене. Навпаки — я хотіла отримувати увагу. У мене так давно уже не було чоловіка, що я відчувала дику потребу в цьому. Жар утворився десь у грудях і повільно почав підійматися вгору. Я відчула, що моє обличчя почервоніло і дихати стало важче. На мить мені захотілося облитися холодною водою. Волосся на потилиці прилипло, тому я закинула голову назад і занурила пальці у своє волосся, перекидаючи його на один бік. Прохолодне повітря легенько обдуло мою шию. Від цього стало трішки краще. Ще один крок назад — і моя спина вдарилася об чиїсь міцні груди. Я швидко вдихнула та зауважила, що цей запах не був мені знайомий. Чоловіча рука обійняла мене за талію, щоб я випадково не впала. Я б і так не впала, а ця підтримка була лише способом помацати мене. Старий добрий трюк, який ніколи мені не подобався, але саме зараз був навіть трохи потрібний.

— Обережно, — прошепотів незнайомець мені на вухо.

Від його гарячого подиху мені стало ще важче дихати. Шкіра просто-таки палала від жару. Я широко усміхнулася та обернулася до нього обличчям, усе ще перебуваючи в обіймах цього хлопця. Він виявився трохи вищим за мене, з густим чорним волоссям, що досягало йому майже до плечей. Темні очі роздивлялися моє обличчя і відкриті частини мого тіла, як плечі та руки.

— Перепрошую, — сказала я своїм наймилішим голосом. — Тут так багато людей, що я перечепилася за чиюсь ногу. Думала, що впаду, але опинилася у твоїх обіймах. Дякую.

Я усміхнулася ще ширше, даруючи йому свою найчарівнішу усмішку. Здається, це спрацювало. Хлопець розслабився та задоволено усміхнувся мені у відповідь. Чоловікам завжди подобається почуватися сильними захисниками — лицарями, що рятують принцес від небезпек. І тут я — дівчина, що мало не впала та хлопець, який спіймав її. Хіба не романтично? Його рука опустилася трохи нижче, на мій бік.

— Може, відпустиш мене? — сказала я. Для цього довелося піднятися навшпиньки, бо музика була надто гучною. — Я вже достатньо твердо стою на ногах. Думаю, що не впаду.

— Обіцяєш? — грайливо спитав він. — А то наступного разу я можу не бути поруч, щоб спіймати тебе знову.

— Натякаєш, що будеш усю ніч обіймати мене?

Я, ніби несвідомо, прикусила нижню губу та покліпала очима, вдивляючись у його обличчя. Хлопець дивився на мене так, наче я була центром його уваги і навколо нас зовсім не танцювали інші люди.

— Як тебе звати? — спитав він.

— Ніла, — представилася я. — А тебе?

— Антон. Може... Може, вип'ємо чогось, Ніло?

Я знизала одним плечем, вдаючи, що вагаюся. Трохи повернула голову вбік, щоб глянути на Тимофія. Він стояв біля бару спиною до мене. Його тіло нахилилося, адже та білявка шепотіла щось йому на вухо, тримаючись рукою за його плече. Схоже, він навіть не бачив, що у мене тут активне знайомство. Я стиснула губи й різко глянула на Антона, що чекав моєї відповіді.

— Так! — погодилася я. — Так. Звісно, ми можемо випити.

Він кивнув головою, стримуючи усмішку. Я дозволила йому взяти мене за руку та повести до бару. Через те, що майже усі місця були забитими, ми ледве втиснулися до стійки з іншого кінця бару. Я підняла погляд вверх і зауважила, що Тимофій з тією білявкою стояли просто навпроти нас. Одна мить — і його блакитні очі зустрілися з моїми. Спочатку на його обличчі з'явився подив, а тоді раптом Тимофій насупився, глянувши кудись поруч зі мною. Я не одразу зрозуміла, що рука Антона знову лягла мені на талію. Навіть якби хотіла відштовхнути його, то нізащо б не зробила цього. Не тоді, коли Тимофій нарешті помітив те, що я тепер не була одна.

— Що ти будеш пити? — голос Антона відірвав мене від переглядань з Тимофієм.

Я повернула голову в його бік та глянула йому в очі.

— Не знаю. Щось міцніше.

— Один джин-тонік? — запропонував він.

— Угу, — погодилася я, усміхнувшись так широко, як тільки могла.

Хлопець кивнув головою, після чого махнув рукою бармену. Я сперлася ліктем до барної стійки та запустила пальці собі у волосся, намагаючись не дивитися в протилежний бік. Я відчувала, що Тимофій спостерігає за нами, але просто не могла виказати те, що мене це цікавить.

— Чим ти займаєшся? — спитав у мене Антон.

— Я журналістка, — чесно відповіла.

— О! Це, мабуть, цікава професія.

— Могла б бути, якби менше вимагали того, чого не хочеться робити, — пробурмотіла я. — Але краще не будемо про це! Я ж прийшла сюди веселиться після д-у-у-у-у-же складного робочого тижня. — Я потягнулася до склянки, яку поставили переді мною та зробила добрячий ковток алкоголю. — У мене тепер новий бос. Начальниця змусила стажуватися в одного нахабного зрозумілого ідіота, який бігає за кожною спідницею. Але знаєш що?

— Що? — спитав Антон, явно розгублений моїм набором слів.

— Я зовсім не така. — Ще один ковток джину. І ще. — Він, мабуть, думав, що я бігати за ним буду. Ха! Не на ту натрапив! Я ніколи не бігаю за чоловіками, бо якщо я захочу, то будь-який хлопець буде біля моїх ніг.

— Вау! — Антон здивовано підняв обидві брови.

— Гаразд! — видихнула я. — Інколи я трохи перебільшую. Але чесно, Антоне, я так втомилася. Хочеться трохи розслабитися, познайомити з якимсь привабливим хлопцем, потанцювати з ним.

Я звабливо глянула на нього, кліпнувши декілька разів. Хлопець прочистив горло, а його рука з моєї талії опустилася нижче.

— Ми можемо потанцювати разом, — сказав він, — якщо ти хочеш.

— Хочу! — радісно скрикнула я, але підняла вказівний палець вгору. — Секунду!

Я одним махом випила усе, що було в склянці, після чого дозволила Антону повести мене на танцювальний майданчик. Ми рухалися в такт музиці, обіймалися. Інколи я відчувала його руки на своїх стегнах, ногах чи сідницях. Але я не відштовхувала його від себе, бо насправді хотіла цього. Мені подобалося, як це гаряче чоловіче тіло притискалося до мене. І байдуже, що мої очі були заплющені, а уява малювала зовсім іншого чоловіка. Того, про кого мені заборонено навіть думати! Та алкоголь, мабуть, дозволив мені начхати абсолютно на все. Після повільного танцю, де я майже спала на грудях Антона, обійнявши руками його шию, зрозуміла, що мені потрібно збадьоритися. Тому, коли він запропонував мені знову випити, без вагань погодилася. Мені стало так легко. Тіло максимально розслабилося. Я навіть не відчувала болю в ногах, хоча увесь цей час була на підборах.

Губи припали до холодного скла, і я зробила жадібний ковток напою. Мій мозок вже абсолютно не фільтрував нічого, що відбувалося навколо. Після ще однієї склянки одразу ж з'являлася наступна. Я не розуміла, де був алкоголь. Здавалося, усюди.

— Ось, тримай ще! — Антон підсунув до мене невеличку стопку незрозумілої рідини.

— Чекай! — пробурмотіла я. Мій язик заплітався, а рука міцно стискала склянку з чимось. — Я ще це не допила.

— Так, звісно, — його гарячий подих обпік моє вухо, а рука сильніше стиснула талію. — Зараз ти доп'єш це все, а тоді ми поїдемо до мене.

— Д-д-до тебе? — розгублено спитала.

Я насупилася, глянувши на хлопця. Помітила, що його погляд дещо змінився. Він уже не здавався мені таким милим і приємним. Я опустила погляд на його пальці, що надто сильно стискали мою талію так, що там точно залишаться знаки.

Я ахнула, коли хтось з такою силою шарпнув його руку, що я вдарилася боком об барну стійку. Міцні руки вміло обернули мене, і мій затуманений погляд зустрівся з блакитним очима.

— Глянь на мене! — твердо наказав Тимофій, охопивши своїми руками моє обличчя.

Він нахилився так близько, зазираючи в мої очі. Я похитала головою, ніби намагалася відігнати його зі свого поля зору. Може, це галюцинації?

— Він підсипав тобі щось? — спитав чоловік. Мені здалося, чи в його голосі були чутні нотки хвилювання? Я ще сильніше похитала головою. — Ніло, глянь на мене, чорт забирай!

Я послухалася та підняла погляд до його очей. Намагалася ігнорувати те, як приємно відчувалися пальці Тимофія на моїх щоках. Це змушувало моє серце битися ще сильніше в грудях, а шкіра покрилася сирітками, хоча мені було так жарко.

— Нічого він мені не підсипав, — пробелькотіла я. — А тобі взагалі яке до того діло? Чи та блонда вже відшила тебе і ти згадав про мене? Звісно! Інакше ти б навіть не помітив, що я тут...

— Ти хто такий? — Антон раптом штовхнув Тимофія в плечі, але той навіть не похитнувся. — Вона...

— Вона зі мною, зрозуміло? — крізь зуби буркнув Тимофій. — Вона прийшла зі мною, і вийдемо ми звідси також разом. Ходімо, Ніло!

— Нікуди я не піду! — вперто сказала.

— Не дратуй мене! — буркнув він, сердито глянувши на мене.

Я відповіла йому своїм впертим поглядом. Тимофій раптом без жодного сорому охопив своїми руками мої стегна, намагаючись відтягнути мене від бару. Я пручалася. Він з такою силою притягнув мене до себе, що раптом почувся дивний тріск. Я опустила погляд вниз, а мої очі збільшилися майже вдвічі, коли помітила, що його пальці роздерли мої колготки.

— Чорт! — тихо вилаявся Тимофій так близько до мого обличчя.

Неочікувано відчула, що Антон нахилився до мене. І це було таке неприємне відчуття, що я чомусь припала до Тимофія, впершись обома руками до його грудей.

— Якого... — почав Антон.

Але він не встиг договорити, бо Тимофій раптом схопив його за комірець футболки й притиснув до барної стійки.

— Я зараз борюся з бажанням врізати тобі за те, що ти дозволив собі напоїти її та хотів скористатися нетверезим станом дівчини, — чітко сказав Тимофій, виділяючи кожне слово. — І якщо ти ще хоч раз відкриєш свого рота, то присягаюся, що зроблю це. А тепер я хочу, щоб ти добре почув мене, гаразд? — Антон кивнув головою. — Ти зараз же забираєшся звідси, поки я не витягнув з твоєї кишені те, що ти там ховаєш. Тобі ж не потрібні проблеми, правильно? Тому... Вимітайся!

Я здригнулася, коли Тимофій відштовхнув Антона з такою силою, що той мало не впав. Я шоковано дивилася на це все великими очима. Серце калатало в грудях так швидко, наче я пробігла крос. Мій погляд знайшов Тимофія. Я ніколи не бачила його таким злим. І коли він глянув мені в очі, то у мене наче земля втекла з-під ніг, а по спині пробігся мороз.

— Ми йдемо! — без можливості заперечити сказав Тимофій і міцно схопив мою руку.

Він почав тягнути мене до виходу. В мене голова йшла обертом від того блакитного світла, диму та людей, що танцювали навколо. Я зупинилася, аби зробити глибокий вдих. Мені так сильно бракувало повітря.

— Гей, що з тобою? — крізь шум у вухах почувся голос Тимофія.

Перед моїми очима його обличчя здавалося розмитим. Я схопилася за руку чоловіка так міцно, наче від цього залежало моє життя. Він стиснув губи, невдоволено похитав головою, а тоді раптом обійняв мене за талію. Я запищала та міцно вчепилася руками за його шию від відчуття невагомості. Я напружилася, коли Тимофій почав впевнено рухатися вперед зі мною на руках. Попри свій не зовсім адекватний стан, я могла багато чого усвідомлювати. І я чудово розуміла, де саме зараз перебуваю — на руках Тимофія!

Як тільки ми вийшли на вулицю, то мені одразу ж стало легше. Шум у вухах зник, а дихання, здається, внормувалося.

— Навіщо ти напилася так? — невдоволено спитав Тимофій крізь стиснуті зуби.

— Через тебе! — обурилася я. — Ти... Ти був з нею. Я не встигла на декілька хвилин відійти, як ти уже знайшов собі дівчину. Що мені було робити? Я повернулася і побачила, як ви мило щебечете. Хотів, щоб я приєдналася до вас?

— Я сподівався, що ти врятуєш мене від неї, — пробурмотів він. — Думав, ти повернешся, ми вдамо пару, а вона нарешті відчепиться від мене.

Я насупилася, бо не зовсім вірила його словам. Довелося відкинути голову назад, щоб глянути йому в очі.

— Я бачила, як ти дивився на неї, Тимофію. Вона явно сподобалася тобі.

— А от і ні!

— Очевидно, що так! Вона ж білявка, — огризнулася я. — Тобі, здається, саме вони подобаються.

Я відвела погляд, намагаючись приховати те, якою ображеною почувалася. Отже, він не міг відшити від себе дівчину і чекав, що я прийду та врятую його? Наївний!

— Мовчиш, — зауважила я. — Виходить, я кажу правду.

— Якщо ти не помітила, то я несу зараз твоє п'яне тіло на руках, — буркнув він. — Повір, мені точно не до балачок.

Я закотила очі, але Тимофій раптом підкинув мене трохи вище та перекинув через своє плече.

— Відпусти мене! — прошипіла я, розмахуючи ногами в різні боки.

— Заспокойся, відьмочко. — Тимофій вдарив своєю долонею по задній частині мого стегна.

— Заспокоїтися? — закричала я. — Мене зараз, бляха, знудить! Думаю, тобі не дуже сподобається, якщо я виблюю на твої ідеальні, блискучі, брендові туфлі.

У скронях почало пульсувати від злості. Я вперлася руками до спини Тимофія та трохи випрямилася, щоб змінити положення. Чоловік раптом зупинився і почав ритися в кишені штанів у пошуках чогось. Схоже, це були ключі від його автомобіля. Думала, що він опустить мене на ноги, але Тимофій натомість відчинив задні дверцята і почав повільно опускатися на сидіння разом зі мною. Я все ще міцно трималася за його шию. Моє тіло здригнулося, коли спина торкнулася холодної оббивки сидіння. Я дивилася на Тимофія, що навис наді мною. Його руки впиралися по обидва боки від моєї голови, а одне коліно розмістилося десь між моїми ногами. Я важко глитнула, але не змогла змусити себе відвести погляд. Його блакитні очі блукали моїм обличчям, і він раптом примружив їх.

— Отже, ти зв'язалася з тим хлопцем, аби помститися мені за те, що я говорив з тією дівчиною? — пошепки спитав він хриплим голосом.

— Ти фліртував з нею! — обурилася я.

— Я не...

— Так! І ти усміхався їй, а ще сміявся з її жартів.

— Ніло... — видихнув Тимофій.

— Що? — спитала я, просунувши руку під себе, щоб витягнути телефон з сумочки. — Але якщо ти думаєш, що мене це зачепило, то це не так!

Його погляд раптом змінився, а сам чоловік, здається, напружився. Тимофій детально вивчав моє обличчя. Ми досі перебували в такому дивному положенні, а я навіть не бентежилася через те, що фактично лежу під ним.

— Ти знаєш, чому я погодилася піти з тобою в клуб.

— Це експеримент, — сказав Тимофій, а я заперечливо похитала головою. — Чекай... Ти справді хотіла знайти собі хлопця?

— Так! — задоволено скрикнула я і помахала своїм телефоном перед очима Тимофія. — І я його знайшла. Ми з Антоном обмінялися номерами, тож... 1:0 на користь Ніли. Як тобі така гра, Тимофію?