Розділ 8

— Ти ще довго? — почувся за дверима дратівливий голос Тимофія.

Я закотила очі, підтягуючи колготки на стегнах. Зробивши глибокий вдих, щоб заспокоїтися, я підійшла до дзеркала. Почала тихо підспівувати пісеньку та водночас поправляти макіяж.

— Ніло, ти чуєш мене? — не вгамовувався чоловік. — Ти вже майже годину сидиш там!

— Зараз вийду! — роздратовано закричала я. — Не змушуйте мене шкодувати, що я впустила вас до своєї квартири.

Насправді я сьогодні весь день нервувала, бо не могла викинути з голови думку про побачення Тимофія та Юлі. Спочатку думала прослідкувати за ними, але Аліна переконала мене, що це занадто ризиковано. Зазвичай я завжди була обережною, але з Тимофієм це ніколи не працювало.

Я підвела губи рожевим блиском, після чого пригладила своє волосся, щоб пасма не вибивалися із зачіски. Востаннє провела руками по шовковій тканині своєї сукні та глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися. Я налякано підскочила, коли у двері до ванної кімнати почали тарабанити. Міцно зажмурилася та стиснула долоні в кулаки. Мені хотілося заричати від гніву, але я стримала себе та різко відчинила двері. Його жорсткий погляд зупинився на мені, але щось у ньому на мить змінилося. Він надто детально оглянув мене з ніг до голови. Від цього я напружилася, а мої руки опустилися вниз з диким бажанням стягнути коротку сукню трохи нижче.

— Щось не так? — спитала я крізь стиснуті зуби.

— Ми повинні були вийти ще тридцять хвилин тому. Ти говорила, що встигнеш.

— Мені потрібен був час, щоб зібратися.

Я високо здійняла голову та пройшла повз Тимофія, ігноруючи запах його парфумів, який раптово відчула.

— У тебе був для цього весь день, — говорив він за моєю спиною, — але ти вирішила зробити це в останній момент.

— Ніби тобі не сподобалося, що я зустріла тебе на порозі в одному рушнику, — тихо пробурмотіла я.

Так, я справді зустріла його в рушнику, бо він прийшов тоді, коли я тільки закінчила приймати душ. Що мені залишалося робити? Тимофій ще й так настирливо дзвонив у двері, бо я декілька хвилин не відчиняла.

— Ти щось сказала? — спитав він, йдучи за мною.

Я різко зупинилася та обернулася обличчям до нього. Тимофій мало не врізався в мене, але втримався в лічених сантиметрах від мене.

— Питаю, чим ви сьогодні займалися? — натомість сказала я. — Мабуть, у вас було багато цікавих справ.

— Я працював, — відповів Тимофій.

— О! Аналізували результати своїх експериментів чи, може, виконували один з них?

Я схилила голову вбік, уважно глянувши йому в очі. Він на секунду підозріло примружив свої.

— Що ти маєш на увазі?

— Ну-у-у, — вдала, що задумалася. — Сподіваюся, у вас не було якогось таємного побачення без мене.

Тимофій на секунду завмер, а тоді раптом тихо засміявся. Я наліпила усмішку на обличчя у відповідь.

— Хіба я б посмів піти на експериментальне побачення без тебе? — Тимофій знизав плечима, всунувши руки в кишені штанів. — Звісно, що ні.

— А як щодо справжнього побачення? — поцікавилася я. Він трохи напружився від моїх слів, тож я усміхнулася йому ще ширше. І байдуже, що моя усмішка була абсолютно фальшивою. — Жартую! Про які справжні побачення може йти мова, якщо ви одружений?!

Я підійшла до тумби в коридорі та схопила свою маленьку чорну сумочку, яка ідеально підходила до мого образу. Піднявши погляд у дзеркалі, помітила, що Тимофій сперся до стіни та спостерігав за мною своїм уважним поглядом, наче боявся пропустити найдрібнішу деталь. Я непомітно втягнула повітря, нанесла на шию і зап'ястя свої улюблені парфуми та взула туфельки, які він подарував мені. Востаннє покрутилася перед дзеркалом, роздивляючись себе в повний зріст.

— Ти їх носиш, — зауважив Тимофій, кивнувши головою на мої туфлі.

Наші погляди у дзеркалі зустрілися. У голові крутилися різні глузливі варіанти відповіді, але я просто сказала:

— Вони дуже практичні та універсальні. До того ж підходять до цієї сукні.

Я провела руками по камінчиках, нашитих на вирізі сукні, обводячи контури моїх грудей.

— Красиво, — вирвалося з Тимофія. Коли я запитально підняла одну брову, він прочистив горло і додав: — Це все виглядає красиво. Тобі личить.

— Гм, дякую.

Я не була впевнена, що ці слова були компліментом, але мені хотілося сприйняти це саме так.

— Сподіваюся, що твої старання будуть мати результат, — сказав він.

— Не зрозуміла... — я насупилася.

— Ну, ти ж плануєш знайти собі хлопця сьогодні ввечері.

— О! — Чорт, я уже й забула про це! — Ем, так. Так, планую. Думаєте, не вийде?

— Не знаю, — неоднозначно відповів він.

Я сприйняла це як виклик, тому впевнено підійшла до Тимофія. Він випрямився так, що навис наді мною, наче гора. Я здійняла голову, глянула йому просто в очі, а тоді простягнула свою руку.

— Б'ємося об заклад? — запропонувала я. — Подивимося, хто справді вмілий у звабленні.

— Ти хочеш посперечатися? — здивувався Тимофій. У нього на обличчі заграла грайлива посмішка. — Зі мною? Люба, ти, схоже, забула, що маєш справу з професіоналом.

— Уф! Куди ж мені до ваших вмінь? Але я б не рекомендувала вам недооцінювати мене. Ви навіть не уявляєте, з ким маєте справу.

Відверто кажучи, я не була вмілою у звабленні, але заради перемоги у цій суперечці була готовою на все. Мені так сильно хотілося хоч трішки опустити Тимофія та його самолюбство, що я була намірена підкорити кожного чоловіка у клубі.

— Не думала, що ви боїтеся конкуренції, Тимофію, — солодко сказала я та зітхнула. — Так прикро.

Він примружив очі, наче зрозумів усі мої наміри.

— Блефуєш, — зауважив чоловік. — Якщо ти думаєш, що тобі вдасться взяти мене на слабо, то дуже сильно помиляєшся.

— Не розумію, чому ви проти. Хіба це не те, чим ви займаєтеся завжди? Ви так само будете клеїти жінок.

— Якщо ми посперечаємося, то тобі доведеться робити те саме з чоловіками.

— Я знаю.

Я з нерозумінням похитала головою, слідкуючи за реакцією Тимофія. Він видихнув і відвів свій погляд, який чомусь став трохи сердитим. Я помітила, як сіпнулися м'язи на його обличчі.

— Я не хочу цього, зрозуміло? — Тимофій повернув голову до мене та глянув мені просто в очі. — Не хочу, щоб ти спокушала інших чоловіків на моїх очах.

Я здивовано відкинула голову назад та відступила на декілька кроків, утворюючи дистанцію між нами. Його слова здалися мені максимально дивними і поки незрозумілими для мене підтекстом. Я вирішила проігнорувати це, тому просто байдуже знизала плечима.

— Ви відмовилися від дуже захопливої гри, — сказала йому, — але ви забули, що в деякі ігри можна грати одному.

Тимофій невдоволено похитав головою та звів брови. Здається, йому не зовсім подобався такий розвиток подій. Але хто я така, щоб слухатися його?

— Гадаю, нам уже час іти, — нагадала я, стукнувши пальцем по годиннику на його зап'ясті. — Ви так підганяли мене, а самі стоїте тут і витріщаєтеся на мене. Як не соромно, Тимофію!

Я поцокала язиком, а він закотив очі. Мені хотілося усміхнутися, бо зараз він знову повернувся до того дратівливого Тимофія, якого я знала.

Їхали ми мовчки, і лише тихе чоловіче дихання в салоні нагадувало мені, що я тут не сама. Мій погляд опустився на мої коліна. Чому я раніше не помітила, що моя сукня так підтягнулася? Я прикусила щоку зсередини та краєм ока глянула на Тимофія. Він був зосереджений на дорозі. Отже, не дивився на мене. Насправді це було очевидно. Він з самого початку казав, що я абсолютно не його типаж.

Автомобіль зупинився поряд з найпопулярнішим клубом нашого міста. Я помітила величезну чергу на вулиці та голосно застогнала. Якщо ми ще години будемо стирчати на вході, то я не витримаю. Я вже майже підійшла в кінець черги, як відчула, що долоня Тимофія ніжно торкнулася моєї. Я здивовано дивилася на те, як він схопив мою руку та почав вести до входу попри всю чергу. Мій погляд був зосереджений на його теплій долоні, яка надто приємно відчувалася. Великим пальцем Тимофій ніжно водив моїм зап'ястям, погладжуючи його. Мабуть, він сам не усвідомлював, що робив. Це був такий лагідний та інтимний жест, що моє серце на мить стиснулося та пропустило декілька ударів.

Я була настільки ошелешена цим дотиком і тими емоціями, які він викликав, що навіть не встигла збагнути, як нас без проблем пропустили всередину. Тимофій раптом зупинився, і я вдарилася своїм тілом об його міцні груди. Чомусь не могла навіть подивитися на нього, тому просто витріщалася на ґудзик його блакитної сорочки. Моє тіло напружилося, коли я відчула гаряче чоловіче дихання на своїй шиї.

— Не відпускай мою руку! — голосно сказав Тимофій мені на вухо, щоб я почула крізь гучну музику. — Не хочу загубити тебе.

Його хриплий голос викликав табун мурах моїм тілом. Я коротко кивнула головою, не в змозі вимовити жодного слова. Я була вражена тим, як легко і неочікувано цей чоловік збентежив мене та заплутав мої думки. Він йшов так впевнено та гордо, а я просто пленталася за ним, вчепившись за його руку, як за рятівний жилет. Людей було надто багато. Ми пробиралися крізь натовп тих, що танцювали навколо бару. Я б точно загубилася, якби Тимофій не тримав мою руку так міцно. Коли ми підійшли до бару, він нарешті відпустив мене. Моя долоня здалася мені спітнілою та липкою. Я скривилася, провівши нею по своїй сукні.

— Будеш щось пити? — поцікавився у мене Тимофій.

— Можна, — відповіла я. — Якийсь коктейль.

Уже через декілька хвилин я потягувала через соломинку алкогольний коктейль яскравого жовтого кольору. Я озирнулася довкола в пошуках цікавих об'єктів. Мою увагу привернула красива брюнетка з розкішним бюстом і пухкими губами, нафарбованими червоною помадою. Вона стояла з іншого боку бару, але інколи, як я помітила, кидала погляди на Тимофія.

— Як вам та дівчина? — спитала в нього я. — Ви, здається, сподобалися їй.

Я кивнула головою в її бік, продовжуючи пити свій коктейль. Тимофій прослідкував за моїм поглядом, а тоді знуджено сказав:

— Вона нецікава.

— Я б не сказала так. У неї он які форми! Мені, — я опустила погляд на свої маленькі груди, — про таке тільки мріяти.

— Я не обираю дівчат за розмірами їхніх грудей, — буркнув чоловік.

— Ну, якби обирали, то я була б десь в кінці списку.

— Ти сказала мені недооцінювати тебе, хоча сама робиш це.

Я зробила ще один ковток алкоголю та не стримала своєї усмішки.

— Ви натякаєте, що я красива?

— Я ніколи не казав, що ти некрасива.

Тимофій трохи насупився, глянувши мені в очі. Я знизала плечима, втягуючи напій через соломинку.

— Ви казали, що я не у вашому смаку, — нагадала я.

— Я теж не твій тип, — сказав Тимофій.

— Правильно! — погодилася я, тикнувши в нього пальцем. Я гучно поставила порожню склянку на стіл. — Я не зв'язуюся з одруженими чоловіками.

Помітила, що вираз обличчя Тимофія раптом змінився. Він уже не був таким легковажним, а швидше — задумався про щось.

— Мені потрібно до вбиральні.

Я схопила свою сумочку і вже хотіла прямувати до виходу, як його пальці раптом зімкнулися на моєму зап'ясті. Мій погляд зупинився на блакитних очах Тимофія, і я запитально підняла одну брову.

— Цього разу без пригод, — мовив він, не відриваючи від мене погляду. — Домовилися?

— Домовилися, — я покривилася йому, закотила очі та вирвала свою руку. — Скоро повернуся.

У вбиральні я поправила своє волосся та нанесла пудру на обличчя, щоб приховати той рум'янець, який незрозуміло звідки взявся. Я вмила холодною водою свої руки. Мені здавалося, що мої зап'ястя досі пекли від дотику Тимофія. Серце почало битися швидше, коли я згадала ті відчуття, як його палець вимальовував круги на моїй шкірі.
Господи, що зі мною відбувається?