Розділ 5

— Якби я знала, що ми підемо в таке місце, то підібрала б значно кращий наряд.

Я стягнула подоли жакета, що ледь прикривав мою талію. Мій погляд зупинився на великих дерев'яних дверях, оздоблених золотистими візерунками. Це був найкращий та найдорожчий ресторан нашого міста, і я справді була здивована, що Тимофій вирішив влаштувати побачення тут. Я помітила, що він краєм ока оглянув мене з ніг до голови.


— Звісно, вам, чоловікам, простіше з цим. Вдягнув костюм — і йди куди тобі треба. Ніхто не подивиться на вас косо, а мені в цьому діловому образі не зовсім пасує перебувати в такому дорогому ресторані.

— Якщо дівчина хоче познайомитися чи просто повеселитися з хлопцем на одну ніч, вона йде в клуб, — заговорив Тимофій. — Якщо жінка хоче відпочити й розслабитися після складного робочого дня, то вона йде саме в такі ресторани, аби випити келих вина під прекрасну мелодію Моцарта.

— Мені інколи здається, що у вас занадто стереотипне мислення про жінок. Повірте мені, я б усе віддала, аби зараз просто лежати на ліжку та дивитися якусь тупу комедію, наминаючи піцу та горішки. До речі, я обожнюю горішки, а ще гарячу кукурудзу з топленим сиром. Ви колись куштували це?

— Ти так майстерно змінюєш теми, що я не встигаю зрозуміти, чи ти говориш серйозно, чи просто робиш з мене дурня, — сказав Тимофій і насуплено звів свої брови. — Ти така... Дивна.

— Загадкова, — виправила я. — Я просто завжди говорю те, що думаю. Хіба це погано?

Я знизала плечима та глибоко вдихнула прохолодне повітря. Враховуючи, що ми прийшли сюди вже після робочого дня, то на вулиці встигло добряче стемніти.

— Можливо, така дівчина, як ти, і сиділа б зараз вдома та наминала кукурудзу з сиром перед телевізором, але ж ми говоримо про недоступних успішних жінок.

— О!

— Саме з ними ми будемо мати справу в цьому експерименті.

— Ви, Тимофію. Ви будете мати.

— Менше з тим, — він відмахнувся від мого зауваження і глянув на свій годинник. — Через п'ятнадцять хвилин вона має прийти, тому думаю, що нам варто зайти всередину.

— Вона? — зацікавлено спитала я.

— Жінка, з якою я листувався останні два дні. Ми домовилися про зустріч сьогодні.

Я уважно подивилася на Тимофія, схиливши голову вбік. Він здавався таким впевненим у собі, наполегливим і водночас брутальним. Такі чоловіки завжди вабили своєю харизмою та привабливою зовнішністю. Тимофій знав це, тож вміло користувався цим.

— Знаєте, мене цікавить одне питання, — задумано почала я. — Ви не боїтеся одного разу закохатися?

— Вибач? — перепитав він, тихо хмикнувши.

— Ну-у-у, ці всі експерименти. Знаю, ви прикидаєтеся перед дівчатами, граєте роль альфа-самця.

— Альфа-самця? — Тимофій ледве стримав сміх.

— Гаразд, — я закотила очі та внесла невеличкі корективи: — Граєте роль мачо.

Того разу Тимофій не стримався, і з його горла вирвався глибокий хриплий сміх.

— Ні, я цілком серйозно. Ви ж справді показуєте себе таким гарячим. Жінки клюють на таке, але невже дійсно жодного разу за усі ці побачення вам ніхто не сподобався? Ви так завзято стверджуєте, що дівчата закохуються перші, але хіба чоловіки не закохуються сильніше? Можливо, одного разу серед тих дівчат з'явиться та, що змусить вас відчути те, що відчували усі вони, коли ви розбивали їм серця?

Тимофій деякий час уважно дивився на мене. Він всунув руки в кишені своїх штанів і нахилився ближче до мого обличчя. Я на мить напружилася, але не відступила та глянула на нього у відповідь.

— Цього ніколи не станеться, Ніло, — сказав він надто впевнено.

— З вами щось не так, — зробила висновок я. — Однозначно щось не так. А якщо взяти до уваги, що ви ще й одружений! Не розумію, як ваша дружина мириться з усіма цими експериментами.

— Вона просто дуже сильно любить гроші, — тихо пробурмотів Тимофій, але мені все ж вдалося почути. Він витягнув руки з кишень, поправив рукави та попрямував вперед до входу. — Перестань стовбичити там і йди за мною!

Я закотила очі, невдоволено тупнула ногою по бруківці, а тоді поспішила за Тимофієм, який навіть не притримав для мене дверей. Я ахнула, коли мої туфельки ступили на червону оксамитову доріжку. Бракувало лише спалахів камер, аби я відчула себе зіркою на всі сто відсотків.

— Я сьогодні вранці забронював тут два сусідні столики, — заговорив Тимофій до хостес.

Поки вони вирішували це, я підняла погляд вверх і завмерла, побачивши величезну люстру, що звисала вниз маленькими кристаликами. Тут було так вишукано та гарно. Мені б хотілося зараз стояти в цьому місці у красивій елегантній сукні, а не в цьому робочому костюмі.

— Ходімо! — відірвав мене від думок Тимофій.

Він попрямував до головної зали, а я почала йти слідом за ним. Чоловік вказав мені на один з вільних столиків, а сам сів одразу ж переді мною. Щоправда, він був спиною до мене, тому мені доведеться дивитися на ту бідолашну, що сьогодні закохається у нього. До їхньої зустрічі залишилися лічені хвилини. Я відкрила меню, щоб хоч чимось зайнятися. Очі полізли на чоло, коли я побачила ціни. Тут одна кава коштувала стільки, скільки я витрачаю на один день свого прожиття. Я відклала меню та мило усміхнулася офіціанту, що приніс мені склянку води. Бурчання в животі нагадало про те, що востаннє я їла ще в обід. Та зі своїм мізерним бюджетом я не могла дозволити собі повечеряти в такому елітному ресторані. Думками я повернулася в далеке минуле, коли мені не потрібно було думати про гроші. Але я сама обрала такий шлях, тож тепер відплачуюся за свій вибір. Але ж мені так і не вдалося довести батькам, що я все ж чогось варта.

Я так задумалася, що не одразу помітила жінку, яка підійшла до столика, за яким сидів Тимофій. Мої очі округлилися від відвертого здивування. Я зависла на декілька секунд, а тоді прикрила рота долонею, щоб не засміятися вголос. На вигляд цій жінці було не менш як сорок. Вона стояла в блискучій сукні червоного кольору, оздобленій дрібними блискітками. На обличчі був яскравий макіяж з широко підведеними бровами. Я помітила, як Тимофій неохоче посовався на стільчику. Коли він підвівся, я зауважила, що ця жінка за зростом майже досягала до нього. Я зігнулася під столом, щоб глянути на її взуття. На ній були милі туфельки на низеньких підборах. Вона простягнула йому свою руку. Долоня цієї жінки була такою великою та сильною. Тимофій аж скривився, коли вона стиснула її. Він знервовано поправив на собі піджак, після чого відсунув для цієї жінки стілець. Вона опустилася на стілець та, ніби випадково, провела пальцями по його долоні. Жінка підняла погляд на Тимофія і покліпала очима. Господи, та вона відверто фліртує з ним! Здається, це було не зовсім те, чого він очікував. Мені хотілося сміятися від цього розчарованого виразу на його обличчі. Та все ж Тимофій тримався і ввімкнув роль звабника заради експерименту.

Вони обоє відкрили меню. Поки жінка зацікавлено переглядала його, Тимофій тримав погляд на одній сторінці. Він здавався задуманим. Я потягнулася до свого телефону та одразу ж знайшла його номер, якими ми обмінялися ще вчора. Стиснувши зуби, щоб не сміятися, я почала набирати йому повідомлення:

Ніла: Вигадуєте план втечі? Вирішила про всяк випадок нагадати, що у меню не вказують, де тут аварійний вихід.

Я натиснула відправити та почала чекати його реакції. Екран телефону засвітився на столі. Тимофій винувато усміхнувся своїй тимчасовій пасії та потягнувся до свого телефону. Він швидко прочитав повідомлення й озирнувся на мене, кинувши роздратований погляд у мій бік. Я фальшиво посміхнулася йому та помахала пальчиками. Думала, ще надіслати йому повітряний поцілунок, але та жінка раптом глянула на мене. Я всунула пальці собі у волосся, вдаючи, що поправляю його. Сама опустила погляд вниз. Я чула, що вони почали про щось говорити. Аби не привертати до себе увагу, вирішила сховатися за меню. Мені так і хотілося поглузувати з Тимофія, тож я знову почала друкувати йому повідомлення:

Ніла: То ось так виглядають недоступні успішні жінки? Смію зауважити, що вона вже мліє від вас. Ви впевнені, що вона дійсно НЕДОСТУПНА? Повідомте, якщо будете залишатися з нею на ніч!

Відповідь не забарилася, тож вже через секунду я отримала повідомлення:

Тимофій: НЕ ДРАТУЙ МЕНЕ!

Я закотила очі, бо це було так очікувано. Коли він знову озирнувся я покривилася йому та одними губами повторила "не дратуй мене". Тимофій похитав головою, наліпив на обличчя широку фальшиву усмішку та знову звернув увагу на жінку, що сиділа навпроти нього. Вона дивилася на нього таким захопленим поглядом, що аж мені стало ніяково. Підглядати за ними було весело, але водночас ніби не дуже правильно. Я проігнорувала легкі докори совісті та продовжила слідкувати за ними. Помітила, як долоня жінки ковзнула по столу, а кінчики пальців "випадково" торкнулися його руки. Я тихо захихикала, усе ще ховаючи обличчя за меню. Не втримавшись, почала друкувати чергове повідомлення:

Ніла: Мені здається, що у звабленні ви їй суттєво програєте. До речі, попереджаю, що її ніжка під столом уже майже треться об вашу.

Екран телефону Тимофія знову засвітився. Він швидко прочитав повідомлення, після чого трохи відхилився назад і зазирнув під стіл, щоб побачити стопу тієї жінки просто біля своєї гомілки. Помітила, що Тимофій чомусь прибрав свою ногу. Я знову почала друкувати:

Ніла: Ви втратили шанс потертися об її ногу! Це була найкраща можливість для вашого зближення.

Після чергового повідомлення, Тимофій закотив очі, а та жінка невдоволено відвела погляд. Упс! Схоже, мої повідомлення заважають їм познайомитися, тому я відсунула свій телефон, хоча руки свербіли, аби написати ще щось.

— Готові зробити замовлення? — поруч зі мною почувся голос офіціанта.

Я напружилася і повільно висунула голову з меню, наче страус.

— Ем... — вдала, що ще думаю та почала хаотично гортати сторінки. — Води, будь ласка.

— Води? — перепитав офіціант, глянувши на порожню склянку на столі.

— Угу. Я поки не визначилася зі стравою, тому мені просто ще одну склянку звичайної води.

Я натягнуто усміхнулася, а офіціант коротко кивнув головою. Уже через пів години на моєму столику стояли три склянки води, а четверту я якраз допивала. Спостерігати за цим побаченням стало нудно. Поки Тимофій зі своєю новою подругою вечеряли смачною тягучою пастою, у мене живіт розболівся. Я страшенно хотіла їсти, і навіть вода не допомогла мені втамувати голод. Коли я в черговий раз махнула рукою офіціанту, то він уже навіть нічого не уточнював, а просто приніс мені чергову склянку води.

— Дякую, — прошепотіла я, усміхнувшись йому. — Ви такий милий. Я обов'язково скажу своєму босу, щоб він залишив вам хороші чайові.

Хлопець підняв обидві брови та натягнуто усміхнувся мені. Мабуть, думав, що я уже конкретно з глузду з'їхала. Після двох ковтків води я зрозуміла, що більше не можу терпіти. Мені надто сильно хотілося в туалет, а це побачення ніяк не завершувалося.

Я підвелася зі свого стільця, стягнула на собі жакет і закинула сумочку на плече. Випрямивши спину попрямувала до виходу з зали. Я почувалася втомленою, і ноги страшенно боліли через ці незручні туфлі. Я зупинилася, підняла ногу назад і швидко поправила одну туфлю. І тільки хотіла піти далі, як відчула чиюсь долоню на задній частині свого стегна. Мої брови злетіли вверх від здивування, а очі розширилися. Коли повернула голову вбік, то побачила компанію чоловіків за столиком. Один з них, товстий і лисий, відверто торкався мене.

— Потрібна допомога, лялечко? — спитав він, усміхнувшись мені.

Я ледь стрималася, щоб не скривитися, коли побачила його золотий зуб спереду. На товстій шиї красувався масивний золотий ланцюжок, а на пальцях виблискували перстені. Я випрямилася, і відійшла на декілька кроків. Хотіла мовчки пройти повз, але мене це, бляха, зачепило. Яке він взагалі мав право торкатися до мого тіла, якщо я просто зупинилася, аби поправити туфлю? Я глибоко вдихнула і повернулася до нього обличчя.

— Я перепрошую, — заговорила максимально ввічливо, — мені здалося, чи ви щойно лапали мене?

— А ти хіба не хотіла цього? — спитав він і раптом засміявся, оглядаючись на своїх дружків. Вони підтримали його своїм сміхом.

— Я? Хотіла?

Я мало не засміялася вголос, але стрималася. Натомість відчувала, як кожна клітинка мого тіла насичується гнівом. Чоловік відкинувся на спинку крісла та уважно подивився на мене.

— Я весь вечір спостерігаю за тобою, — сказав він. — Ти сидиш сама, п'єш воду та споглядаєш за сусідніми столиками. Очевидно, що прийшла на полювання. Навіщо тобі витрачати час на інших, якщо я сам пропоную тобі те, чого ти хочеш?

— Вибачте? Що... Що ви мені пропонуєте?

— Вдає, що не розуміє, — сказав він тим чоловікам, що сиділи з ним за одним столиком. Я ахнула, коли він раптом накрив своєю долонею мої сідниці та різко притиснув мене до свого тіла.

Від нього тхнуло алкоголем, змішаним з неприємним запахом поту. Я вперлася руками до його плечей, намагаючись вирватися з цієї міцної хватки.

— Не мнися! — буркнув чоловік. — Я багато тобі заплачу.

— Та за кого ви мене маєте? — голосно обурилася я.

Моя рука потягнулася до склянки з віскі, що стояла на столі. Я міцно схопила її, після чого одним різким рухом вилила весь вміст йому в обличчя. Він заричав, і в цей момент чиясь міцна рука схопила мене за талію та відтягнула від нього. Кров бурлила у жилах, а у скронях пульсувало від злості. Мені хотілося кинути склянку йому в голову. Я замахнулася, щоб зробити це, але чиясь долоня перехопила мою руку. Я підняла погляд вверх і побачила Тимофія, що тримав мене якнайдалі від цього чоловіка.

— Заспокойся! — крізь зуби сказав він, змірявши мене своїм суворим поглядом.

Очі защипало від сліз, а губи затремтіли. Я думала, що хоча б він буде на моєму боці.

— Заспокоїтися? — перепитала я, важко дихаючи. — Цей чоловік мав нахабність лапати мене, а потім запропонував мені таке... Таке, що навіть соромно сказати вголос!

Я розчаровано видихнула і відвела погляд. Це завжди так відбувається. Чоловіки дозволяють собі розпускати руки, а винними все одно виходять жінки. І найобразливішим було те, що навіть Тимофій не повірив мені, хоча я тут тільки через нього. Він відпустив мене. Я почувалася беззахисною без його підтримки, тому обійняла себе за талію обома руками. Тимофій відступив від мене та підійшов до столика, де той чоловік витирав серветками своє обличчя.

— Мале стерво! — пихтів він.

Я часто покліпала очима, щоб не заплакати. Це було не зовсім приємно. Хотілося якнайшвидше піти геть з цього місця.

— Це правда? — Тимофій навис над ним, наче гора. Я затамувала подих від напруги, що повисла у повітрі. — Ти лапав мою дівчину?

Мої очі збільшилися майже двічі. Я підійшла трохи ближче, щоб переконатися, що почула правильно. Тимофій справді щойно назвав мене "його дівчиною"?

— Твою дівчину? — перепитав той чоловік, не менше здивовано.

— Так, мою дівчину, — впевнено повторив Тимофій. Я помітила, що він почав пальцями крутити перстень на своїй лівій руці. — І мені дуже не подобається, коли чіпають те, що належить мені. Я забороняю тобі навіть дивитися у її бік. Ти зрозумів мене?

— Он як? — засміявся той чоловік. — Твоя дівчина сама спровокувала мене.

— Цікаво, чим це? — обурилася я.

— Ти випнула свій зад просто перед моїм обличчям.

— Я поправляла свою туфлю!

У мене серце забилося ще швидше. Я почала очима шукати бодай щось, щоб вдарити його. Я зробила ще один крок, але Тимофій підняв свою праву руку переді мною, зупиняючи мене. Він глянув на мене таким різким поглядом, що мені захотілося десь сховатися. Я почувалася маленькою безпомічною дівчинкою серед усіх цих чоловіків.

— Я тебе попередив, — Тимофій звернувся до того виродка своїм грубим упевненим голосом.

Він випрямився та обернувся до мене обличчям. Мені хотілося видихнути з полегшенням, що це все нарешті завершилося.

— Наступного разу тримай свою малу шльондру на ланцюзі, — буркнув той чоловік.

Це звучало занадто провокативно, бо Тимофій раптом сильно напружився. Наші погляди зустрілися: його був жорсткий і на межі зриву. М'язи на обличчі чоловіка сіпнулися, він міцно стиснув щелепи. Я не встигла зреагувати, як Тимофій різко розвернувся та зі всієї сили заїхав кулаком в обличчя того чоловіка. Я голосно зойкнула, прикривши рота долонею. Це був всього лише один удар, але його вистачило, аби з носа того покидька потекла кров. За столиком раптом усі чоловіки підвелися, і за сусідніми теж. Я шоковано дивилася на те, як майже пів ресторану підвелося. Вихід з зали закрили собою двоє охоронців. Тимофій відступив, зупиняючись поруч зі мною. Я опустила свою долоню та схопилася нею за його руку.

— Дядько! — вилаявся він, сильніше стиснувши мою руку. — Схоже, у нас проблеми.

— І... І що тепер? — налякано спитала я.

— Тікаймо!

Тимофій раптом почав бігти в іншу сторону, тягнучи мене за собою. Мої ноги страшенно боліли від підборів, але я бігла так, наче востаннє у своєму житті.

— Спіймайте їх! — закричали за нашими спинами.

Мені нічого не залишалося, як довіритися Тимофієві. Він штовхнув рукою якісь двері перед нами, і ми опинилися на кухні.

— Перепрошую, — сказала я, коли випадково вдарилася об шеф-кухаря. — Щиро прошу вибачення!

Тимофій тягнув мене до виходу з кухні. Я озирнулася та побачила, що чоловіки продовжують бігти за нами. Один з них влетів у офіціанта, в результаті чого таця зі стравами перевернулася на підлогу. Шеф-кухар, який точно був східної національності, почав голосно сваритися.

Я мало не впала, коли перечепилася через поріг, але Тимофій тримав мою руку так міцно, що я б втрималася навіть на двадцятисантиметрових шпильках. Ми вибігли з кухні та опинилися на вуличному сходовому майданчику з заднього двору будівлі. Ми швидко спустилися сходами, після чого Тимофій потягнув мене на протилежну вулицю, де було багато будинків.

— Я більше не можу, — сказала я, задихаючись. — Мої ноги... Я зараз помру!

Але Тимофій не чув мене, а продовжував тягнути далі. Права нога затремтіла, а туфля просто-таки вислизнула з ноги. Я закричала, коли мою щиколотку пронизав різкий біль. В очах запекло від сліз, що раптово зібралися. Я ахнула, коли масивне тіло притиснуло мене до бетонної стіни в темному провулку. Тимофій сильно закрив мій рот своєю долонею, дивлячись кудись вбік. Я важко дихала від довгого бігу, груди сильно здіймалися, а тепер ще й Тимофій притискався до мене усім своїм тілом. Серце забилося ще швидше. Я помітила, що повз нас пробігли люди. Тимофій полегшено видихнув і нарешті глянув на мене. Я вражено дивилася на нього тоді, коли блакитні очі надто детально вивчали моє обличчя. Я відчувала жар його тіла і кожен напружений м'яз. Груди Тимофія здіймалися так само сильно, і на мить мені здалося, що ми дихали одним повітрям. Ми мовчки дивилися одне на одного, наче обоє загубилися в часі та просторі. Я промугикала щось йому в руку, і він нарешті забрав свою долоню з мого рота. Це дало мені змогу зробити великий глибокий вдих. Тимофій відступив всього на один крок, але цього вистачило, аби я відчула дивний холод. Він втомлено потер долонями своє обличчя та понурив голову. Я винувато прикусила нижню губу.

— Вибач за те, що зруйнувала твоє побачення, — прошепотіла я.

Я напружилася, бо думала, що Тимофій зараз почне вичитувати мене чи дратуватися. У нього було на це право. Але він раптом засміявся. Так сильно і голосно, що аж присів. Я теж хихикнула.

— Господи... — крізь сміх видавив з себе він. — Це найбезглуздіше побачення у моєму житті, але, клянуся Богом, я ніколи його не забуду.

— Я теж, — з мого горла вирвалося щось схоже на сміх.

— Я сьогодні двічі мало не попрощався з життям, — сказав Тимофій. — Тоді, коли ті усі чоловіки підвелися та почали гнатися за нами.

— А другий раз? — поцікавилася я.

— Коли Жанна стиснула мені руку. — Тимофій знову засміявся. — Присягаюся, я думав, що вона мені її зламає.

Я не стрималася та розреготалася разом з ним. Довелося схопитися рукою за стіну, аби не впасти. Це, безперечно, був незабутній вечір для нас обох.