Стільчик у центрі Європи

Для будь-якого туриста цілком природно купувати сувеніри. Це всім відомо, нема чого й сперечатися. Якщо ви в Миргороді захочете купити сувеніри на згадку про відпочинок, то вам найкраще знайти чоловіка пенсійного віку, який сидить на сходах Палацу культури курорту та продає ці сувеніри. Це я, ви вже здогадалися, кажу про себе.

Зазвичай за хорошої погоди я сиджу на червоному розкладному стільчику в найкращому місці курорту, на східцях перед входом до Палацу культури. Тут все красиво – і архітектура, і ландшафтний парк, і фонтани, і лебеді у ставку. Але це місце є найкращим не тільки в масштабах курорту, а й у значно ширшому розумінні. Бо тут є географічний центр Європи. Так-так, не дивуйтеся, це саме так і є. Не знали раніше? Ось тобі й маєш.

Якщо з певною точністю перерахувати кордони Європи як частини світу, то її центр буде визначено саме у Миргороді. І навіть точніше – він припадає прямісінько на сходи Палацу культури на курорті. Центр Європи знаходиться якраз під моїм червоним стільцем. Про це й мова. Усвідомили нарешті? Все збігається. Бо географія – це наука, а не жарти.

А якщо ви не вірите очевидним речам і потребуєте якихось там додаткових доказів, то ось вам. Доказом цього є те, що в нашому районі народився Микола Васильович Гоголь. Авжеж, не міг великий письменник народитися в якомусь непримітному місці зі звичайними координатами, погодьтеся! Бо це був би нонсенс! Нема чого й казати.

Деякі люди вважають, що географічний центр Європи знаходиться у західній Україні, називають при цьому місто Рахів у Карпатах. Ну, це явна помилка, неправильна думка. Гоголь народився у Миргороді, а не в Рахові. Факт! І сперечатися нема про що. І Рахів – це лише одна з помилкових думок. Інші не кращі, теж не мають під собою вагомих підстав називатися якимось суттєвим центром. Точніше треба рахувати, хлопці!

Ми з дружиною вибрали це місце для торгівлі майже випадково, не усвідомлюючи його головну географічну прикмету. Але вже через деякий час я зрозумів, як нам пощастило. Я зрозумів – для того, щоб дізнатися про всі європейські новини, мені не потрібно нікуди ходити і їздити. Достатньо просто прийти на роботу та сісти на своє звичне місце – і все, я вже у центрі Європи. Усі новини приходять до мене самі собою.

Так, існують інші, тривіальні засоби інформації – телебачення та Інтернет. Але це банально. А ось співрозмовники з різних міст – найшикарніший спосіб спілкування, неквапливий та докладний. Співрозмовників у мене вистачає, бо я продаю сувеніри для відпочивальників на курорті та туристів. Спілкуватися доводиться чимало, на різні теми та здебільшого із задоволенням. Жителі всіх – ну, майже всіх – країн Європи, а також більш віддалених місць на глобусі самі підходять і спілкуються.

Так, деякі новини я отримую від співрозмовників. А деякі розповідаю сам. І я вам, покупцям сувенірів, розповім останні новини, найсвіжіші. Проте найцікавіше розповідати не телевізійні версії з життя країни, а історичні відомості про наше місто, про літературних персонажів Гоголя. У цій багатій темі є де розгулятися. Точно!

Ну, ось хоча б така інформація: багато хто називає гоголівську Солоху відьмою. Жах, що за нісенітниця! Як таке можна казати? До чого тут це, якщо енергійна жінка просто була активною підприємницею, однією з перших на Миргородщині. Ну, такою, яка вона взагалі могла бути в ті далекі часи. Слово «підприємець» тоді не вживалося у наших краях. Ось і наговорили марно на жіночку від незнання. Доводиться мені вже роз'яснювати… Вважаю цю роботу своїм особистим патріотичним обов'язком.

Або ось іще, багато хто з людей плутають наших Івана Івановича з Іваном Никифоровичем – яких скульптури є в різних місцях – з Товстим та Тонким. Так-так, сам чув, і не раз. Заперечую щоразу і знову роз'яснюю… Добре, що одна така скульптурна пара стоїть на площі майже перед очима, звичайно, разом із гусаком. А що робити? Не всі ще у нас уважно читають класиків.

Адже головний гоголівський секрет полягає у тому, що його персонажі й досі ходять по нашому місту. Тільки під іншими іменами та у сучасному одязі. Придивіться до людей уважніше, і ви їх впізнаєте. Ми багато в чому залишилися такими ж… Класика! Розуміти треба! Це не така вже й велика таємниця, але є про що поміркувати. Знаменита Калюжа – на тому ж місці. І свиня – ну, та, що в повісті – там лежить поруч, скульптурна… Все на своїх місцях. Можете особисто приїхати та перевірити!