Розділ 13

Мамо, я тут

      Найважче було не плакати. Найважче було сидіти й нічого не робити, коли десь зовсім поруч міг перебувати її син. Марта стояла посеред дитячої кімнати, дивлячись на розібране ліжко, відчинену шафу й розкидані іграшки. Поліцейські кілька разів оглядали приміщення, рятувальники перевіряли стіни, Денис показував їм старі креслення, але Тимка так і не знайшли. Кожен новий звук у коридорі змушував Марту підводити голову. Вона чекала, що зараз хтось зайде й повідомить про хлопчика. Натомість чула уривки розмов про вентиляційні канали, товщину перегородок і технічні приміщення, яких не було на сучасному плані будинку.

За вікном сутеніло. У дворі ще стояли два службові автомобілі, біля під'їзду зібралися мешканці. Деякі дивилися на вікна сьомого поверху, інші розмовляли телефоном. Марта впізнала чоловіка, який допомагав їм переносити меблі в день заселення. Тоді він пожартував, що в сорок сьомій квартирі нарешті з'явиться нормальна сім'я. Тепер той самий чоловік стояв біля лавки й щось пояснював сусідці, розмахуючи руками. Марта відвернулася. Їй було нестерпно думати, що зникнення Тимка вже перетворилося на подію, яку люди обговорюватимуть дорогою до магазину.

Олена Береза завершила розмову з Надією Юрківною близько сьомої вечора. Стара жінка вийшла з вітальні, спираючись на руку поліцейського. Її обличчя було виснаженим, очі почервоніли, а пальці так міцно стискали хустинку, що тканина зім'ялася в маленький вузол. Побачивши Марту, Надія зупинилася, але не наважилася підійти. Вона лише подивилася на двері дитячої й тихо запитала, чи не знайшли хлопчика.

— Ні, — відповіла Марта. — І я вже не знаю, скільки ще зможу слухати, що всі щось перевіряють. Ви сказали, що колись тут зникла дівчинка. Ви знали про це весь час. Чому не розповіли нам, коли ми тільки переїхали?

Надія опустила голову. Кілька секунд вона мовчала, ніби добирала слова, які давно повинна була вимовити.

— Бо я боялася. Можливо, ви думаєте, що в старої жінки за стільки років мав би зникнути страх. Але він не зник. Я стільки разів переконувала себе, що нічого не можна було змінити, що зрештою майже повірила. А коли побачила вашого хлопчика, зрозуміла, що знову роблю те саме.

— Що саме? — запитала Марта.

— Мовчу, коли треба говорити.

Надія затулила рот хустинкою. Поліцейський обережно запропонував провести її додому, і вона погодилася. Марта хотіла зупинити жінку, вимагати подробиць, але Олена Береза попросила дозволити сусідці відпочити. Слідча пояснила, що вже записала її свідчення, а частину відомостей зараз перевіряють за архівними матеріалами.

Коли Надія пішла, Олена запросила Марту й Дениса до вітальні. Вона поклала на стіл блокнот, телефон і кілька роздруківок, які приніс колега. На обличчі слідчої не було тієї розгубленості, яку Марта помічала в інших людей після розповідей про дивні події. Олена виглядала зосередженою, проте втома вже давалася взнаки.

— Надія Ярема підтвердила, що наприкінці дев'яностих на сьомому поверсі проводили роботи із закриття службового проходу, — сказала вона. — Вона також назвала ім'я дівчинки, яка зникла в будинку того року. Софія Рудик, дев'ять років. Ми перевіряємо ці відомості. Поки що я не можу стверджувати, що її зникнення пов'язане з перебудовою, але свідчення достатньо серйозні, щоб ретельно дослідити цю версію.

— Вона сказала, що чула дитину за стіною, — нагадав Денис. — Якщо це правда, значить, тоді не перевірили прохід належним чином. А зараз там може бути мій син.

— Саме тому ми продовжуємо огляд. Але я хочу, щоб ви розуміли: доступна частина технічного відсіку не має прямого відкритого сполучення з дитячою кімнатою. Фахівці виявили пізнішу кладку, але за нею можуть проходити комунікації. Потрібно визначити безпечне місце для розкриття, не пошкодивши труби й електричні мережі.

Марта дивилася на креслення, розкладені перед слідчою. Вона розуміла всі ці слова, але вони здавалися страшенно далекими від головного. Її дитина зникла. Кожна хвилина могла мати значення, а дорослі люди обговорювали, де саме дозволено робити отвір.

— Я не прошу вас руйнувати будинок навмання, — сказала вона, намагаючись утримати голос від тремтіння. — Але Тимко не міг зникнути безслідно. Ви бачили запис. Він увійшов до кімнати й більше не виходив. Якщо є бодай шанс, що він за цією перегородкою, ми повинні діяти швидше.

Олена подивилася їй в очі.

— Ми діємо, пані Марто. Пошуки не припинені, інші підрозділи перевіряють можливі місця перебування хлопчика за межами квартири. Зараз фахівці також обстежують суміжні конструкції. Але я не буду обіцяти вам результату, якого ще немає.

Марта відчула злість, проте не відповіла. Вона знала, що слідча не винна. Олена приїхала лише кілька годин тому й робила все, що могла в межах доступної інформації. Проте це нічого не змінювало. Тимко залишався невідомо де.

Денис попросив показати результати вимірювань технічного відсіку. Він швидко зробив кілька позначок у своєму блокноті й пояснив, що частина старої кладки не відповідає товщині, зазначеній у кресленнях. Олена уважно вислухала його, а потім попросила передати ці спостереження керівникові рятувальної групи. Марта залишила їх за столом і повернулася до дитячої.

У кімнаті пахло пилом, дитячим шампунем і тканиною нової постільної білизни. На підлозі лежала маленька синя машинка, яку Тимко не встиг покласти до рюкзака. Марта підняла її, провела пальцем по подряпаному даху й сіла на край ліжка. Цю машинку вони купили три роки тому, коли хлопчик лежав із високою температурою й попросив щось маленьке, щоб не було нудно. Колись Марта обіцяла собі не прив'язуватися до дитячих іграшок, бо їх завжди було надто багато. Тепер вона стискала машинку так, наче та могла підказати, де шукати її власника.

Вона згадала останню розмову із сином. Тимко стояв біля ліжка й шукав блокнот. Марта сказала йому не затримуватися. Звичайні слова, сказані трохи роздратованим голосом. Тепер вони повторювалися в пам'яті з нестерпною виразністю. Якби вона залишилася поруч ще на хвилину, якби допомогла знайти блокнот, якби не поспішала вимикати електроприлади, усе могло скластися інакше. Вона чудово розуміла, що такі думки нічого не змінять, але не могла їх зупинити.