Розділ 10

Під замком

     Денис прокинувся раніше за будильник. Кілька секунд він лежав нерухомо, дивлячись у стелю, а потім повільно повернув голову до дверей спальні. У коридорі було тихо. Нічник, який вони залишали ввімкненим для Тимка, відкидав на підлогу вузьку смугу жовтуватого світла. За вікном уже сіріло, проте сонце ще не піднялося над дахами сусідніх будинків. Денис прислухався, намагаючись пригадати, чи не чув уночі ще якихось звуків після того, як вони з Мартою повернулися до ліжка. Здається, ні. Але ті три удари, що пролунали з-за перегородки у відповідь на його стукіт, він пам'ятав надто добре.

Чоловік обережно вибрався з ліжка, щоб не розбудити дружину, натягнув спортивні штани й вийшов у коридор. Біля дальньої стіни зупинився. У світлі нічника шпалери здавалися темнішими, а тонка вертикальна смуга біля кута нагадувала тріщину. Денис провів долонею по поверхні, потім присів і уважно оглянув плінтус. Учора він уже перевіряв це місце, але тепер шукав не просто будівельні невідповідності. Йому потрібно було зрозуміти, звідки міг долинути стукіт.

Він постукав по перегородці один раз. Короткий глухий звук розійшовся всередині конструкції й затих. Денис зачекав. Потім постукав удруге, трохи сильніше. Відповіді не було. Він уже збирався відійти, коли позаду почувся голос Марти.

— Ти серйозно знову це робиш? Після вчорашнього?

Вона стояла біля дверей спальні, загорнувшись у халат. Волосся було розпатланим після сну, а на обличчі залишилися сліди втоми. Денис випростався.

— Хотів перевірити, чи повториться. Учора ж ми обоє чули, як хтось відповів. Тепер мені потрібно зрозуміти, що це було. Якщо за стіною проходить технічний коридор, там може бути доступ із сусіднього приміщення. Можливо, хтось із мешканців використовує його як комору.

— І цей хтось сидить там посеред ночі та чекає, поки ти постукаєш?

— Не знаю, Марто. Саме тому й перевіряю.

Вона підійшла до чоловіка й зупинилася поруч. Кілька секунд обоє дивилися на сіру стіну, за якою не було чути нічого, крім слабкого гулу інженерних мереж.

— Мені не подобається, що ти починаєш поводитися так, наче це якась загадка, яку потрібно розв'язати за будь-яку ціну, — сказала Марта. — Спочатку ти сам переконував мене не звертати уваги на дивні речі, а тепер ходиш коридором удосвіта й стукаєш у стіни. Що, коли там справді щось є? Ти ж навіть не знаєш, що саме.

Денис повернувся до неї. Він хотів відповісти, що за перегородкою не може бути нічого небезпечнішого за стару проводку чи незакриту шахту, але слова застрягли в горлі. Учора він почув відповідь. Не шум труби, не випадковий скрип, а саме три удари, які повторили його власний ритм. Уперше за багато років професійний досвід не допомагав йому знайти переконливого пояснення.

— Я не збираюся нічого ламати, — нарешті сказав він. — Сьогодні ще раз поговорю з Бойчуком і вимагатиму доступ до технічних приміщень. Якщо він відмовить, шукатиму документи в міському архіві. Має бути спосіб з'ясувати, що знаходиться за цією стіною, не розбираючи половину квартири.

Марта кивнула, хоча виглядала не надто заспокоєною. Вони повернулися на кухню, приготували каву й сіли за стіл. Четвертий дерев'яний стілець стояв на своєму місці, трохи відсунутий назад. Денис мимоволі глянув на нього, але нічого не сказав. Останніми днями цей предмет став причиною стількох суперечок, що він більше не хотів починати ранок із нової.

Тимко прокинувся близько восьмої. Він з'явився на кухні з блокнотом під пахвою, привітався й попросив зробити йому чай із лимоном. Марта помітила, що син виглядає трохи бадьорішим, ніж напередодні, хоча все ще час від часу поглядає на двері коридору. Хлопчик сів на своє звичне місце й почав розглядати малюнки. Коли Денис запитав, що він намалював, Тимко показав новий план квартири. Тепер на ньому була не лише вузька смуга за стіною, а й кілька маленьких прямокутників, схожих на двері.

— А це що? — запитав Денис, показуючи на один із них.

— Я подумав, що якщо там був коридор, то він мав кудись вести. Не можна ж зробити коридор, який ніде не починається й ніде не закінчується.

Денис мимоволі усміхнувся.

— Логічно. Тільки не всі технічні проходи мають два виходи. Іноді вони закінчуються біля шахти або обладнання. Але ти правильно міркуєш. Щоб зрозуміти призначення проходу, треба знати, як він з'єднується з рештою будинку.

Тимко кивнув і повернувся до малюнка. Марта спостерігала за ними, відчуваючи суперечливі емоції. З одного боку, їй подобалося, що чоловік нарешті серйозно ставиться до спостережень сина. З іншого — вона не хотіла, щоб дитина дедалі глибше занурювалася в історію про невідомий коридор. Хлопчик уже боявся спати у власній кімнаті. Тепер він почав креслити двері там, де їх не існувало.

Після сніданку Денис зателефонував Бойчуку. Розмова тривала недовго. Голова ОСББ спочатку сказав, що зайнятий, але після наполегливого прохання погодився зустрітися біля технічних приміщень за пів години. Денис поклав телефон на стіл, узяв папку з кресленнями й почав збирати інструменти.

— Навіщо тобі ліхтарик і рулетка? — запитала Марта.

— Хочу перевірити розміри біля технічного вузла. Якщо Бойчук дозволить відкрити приміщення, зможу хоча б подивитися, звідки йдуть вентиляційні канали. Нічого розбирати не збираюся.

— Я піду з тобою.

Денис хотів заперечити, але передумав. Він розумів, що дружина однаково не зможе спокійно сидіти вдома, знаючи, що він оглядає зачинені приміщення. Вони пояснили Тимкові, що спустяться на перший поверх до голови ОСББ, а хлопчик може поки подивитися мультфільм. Марта залишила телефон поруч із ним і попросила одразу дзвонити, якщо щось знадобиться. Вона не хотіла надовго залишати сина самого, тому вони домовилися повернутися не пізніше ніж за пів години.

Бойчук чекав біля дверей підвального приміщення. На ньому була темна робоча куртка, а в руках він тримав в'язку ключів. Побачивши Левченків, чоловік незадоволено зиркнув на годинник, але швидко повернув собі звичну привітність.