Розділ 8

Жінка з третього поверху

      Повідомлення від Оксани Марта прочитала о сьомій двадцять шість ранку. Вона ще лежала в ліжку, намагаючись остаточно прокинутися, коли взяла телефон із тумбочки й побачила сповіщення, що надійшло пізно вночі. Перші кілька секунд вона не могла зрозуміти, про які фотографії йдеться. Потім згадала вчорашню сімейну фотосесію, темну постать у коридорі й те, як зображення почало змінюватися просто на екрані. Сонливість зникла миттєво. Марта сіла, притиснувши спину до узголів'я, і ще раз уважно прочитала останнє речення подруги.

«Просто четверта людина на фотографії. Це ваша родичка?»

Вона відкрила вкладені знімки, які надсилала Оксані, й відчула, як у животі неприємно похололо. На екрані телефона фотографії виглядали майже звичайними. На останній у коридорі залишалася лише темна розмита ділянка, яку стороння людина навряд чи сприйняла б за людську постать. Проте Оксана писала так, наче бачила когось цілком виразно. Марта кілька разів збільшила зображення, перевірила яскравість екрана, а потім відкрила повідомлення подруги знову. Помилки бути не могло. Оксана запитувала саме про четверту людину, яка стояла за ними біля дверей.

Денис спав поруч, повернувшись до вікна. Марта хотіла розбудити його негайно, але спочатку вирішила зателефонувати подрузі. Вона обережно вийшла до вітальні, зачинила двері спальні й натиснула кнопку виклику. Оксана відповіла майже відразу, хоча в її голосі ще відчувалася ранкова сонливість.

— Марто, ти бачила, котра година? Я тільки каву поставила. Щось сталося чи ти вже хочеш, щоб я відредагувала ваш сімейний альбом до обіду?

— Оксано, послухай уважно. Ти вчора написала, що на фотографії є четверта людина. Можеш пояснити, де саме ти її бачиш? І головне, наскільки добре видно її обличчя?

— Стривай, я зараз відкрию файли. Учора тільки швидко переглянула їх перед сном. Мені здалося, що ти хочеш прибрати когось із кадру, але тоді не зрозуміла, навіщо. Зараз... Так, бачу. На останній фотографії ви стоїте біля кухонного столу, а в дверному прорізі позаду Дениса — жінка. Темноволоса, у чомусь сірому. Обличчя не дуже чітке, бо вона в тіні, але це точно людина. Ти її не помітила, коли фотографувалися?

Марта міцніше стиснула телефон. Вона підійшла до вікна й подивилася на подвір'я, де двірничка повільно підмітала доріжку між лавками. Звичайна ранкова картина чомусь допомагала не піддатися паніці.

— Ми були в квартирі втрьох. Я, Денис і Тимко. Ніхто більше не заходив, двері були зачинені. А на моєму телефоні ця жінка спочатку була видима, потім її зображення почало зникати. Тепер залишилася майже непомітна тінь.

На іншому кінці зв'язку запала коротка тиша.

— Марто, ти зараз серйозно? Я не зовсім розумію, що означає «почало зникати». Ти фотографію редагувала? Може, телефон автоматично прибрав сторонній об'єкт? Деякі програми зараз роблять це без зайвих запитань.

— Нічого я не редагувала. Денис теж бачив цю жінку. Ми навіть скопіювали файли на ноутбук, але й там зображення змінилося. Я хочу знати, чи бачиш ти її досі.

— Бачу. І якщо чесно, не помічаю жодних очевидних слідів редагування. Але я поки тільки відкрила фотографію, не перевіряла її технічно. Давай я зараз збережу оригінали окремо, зроблю копії й перегляну все нормально. Тільки ти мені поясни, що відбувається. Ти ж не просто через невдалий знімок дзвониш о сьомій ранку.

Марта заплющила очі. Вона могла розповісти Оксані про дзеркало, дитячий плач, четвертий стілець і жінку, яку бачив Тимко. Але тоді розмова тривала б щонайменше годину, а сама Марта ще не знала, як викласти всі події так, щоб не прозвучати божевільною. Вона лише попросила подругу зберегти файли й нікому їх поки не пересилати.

— Добре, — погодилася Оксана вже без жартів. — Але сьогодні ти мені все розкажеш. І, Марто, послухай: якщо хтось справді заходив до вас без дозволу, це питання безпеки, а не фотографії. Не треба чекати, поки станеться щось серйозне.

Марта пообіцяла зателефонувати пізніше й завершила розмову. Кілька хвилин вона стояла біля вікна, намагаючись упорядкувати думки. Уперше за всі ці дні з'явилася людина за межами будинку, яка бачила те саме, що й вона. Оксана не чула дивних голосів, не знала про записку й не була налякана історіями Тимка. Вона просто отримала фотографії та побачила на них четверту людину.

Цей факт мав би заспокоювати. Натомість Марті стало ще страшніше.

Денис вийшов зі спальні близько восьмої. Він знайшов дружину за кухонним столом, де вона переглядала старі знімки квартири. Побачивши його, Марта відразу розповіла про повідомлення Оксани й ранкову розмову.

Чоловік вислухав її уважно, потім попросив телефон і перечитав повідомлення сам. Його обличчя залишалося серйозним. Він уже не намагався жартувати, хоча ще кілька днів тому неодмінно сказав би щось про невдалу роботу штучного інтелекту в камері.

— Отже, на її пристрої зображення не змінилося, — задумливо промовив він. — Це цікаво. Треба попросити її надіслати нам копію файлу назад, але не через месенджер зі стисненням, а як оригінал. Якщо наші файли змінилися, а її ні, можна порівняти контрольні суми, метадані та саме зображення. Можливо, причина в синхронізації або програмному забезпеченні.

— Ти знову шукаєш проблему в телефоні.

— Так, Марто. Бо телефони іноді працюють неправильно, а люди не повинні з'являтися й зникати з фотографій. Але цього разу я не кажу, що все тобі здалося. Я сам бачив ту постать. І хочу зрозуміти, чому після копіювання файлів вона стала менш виразною.

Марта подивилася на чоловіка. Він виглядав стомленим, хоча намагався говорити впевнено. За останній тиждень Денис схуд на обличчі, під очима з'явилися темні тіні. Марта раптом усвідомила, що всі ці події виснажують не лише її та сина. Чоловік просто інакше реагував на страх: замість того щоб говорити про нього, починав щось вимірювати, перевіряти або ремонтувати.