Розділ 28. Попіл старої імперії та капітуляція

Музика на першому поверсі продовжувала звучати, але для мешканців маєтку вона вже здавалася далекуватим, чужим шумом. Свято на честь підписання контракту з американцями тривало, гості пили колекційне шампанське й обговорювали неймовірний тріумф генерального директора та його супутниці, але в кулуарах великого будинку зараз відбувалися куди більш значущі речі. Стара імперія Елеонори Петрівни, яка будувалася на залякуванні, контролі та приховуванні правди, стрімко перетворювалася на попіл.

Марк залишив мене на кілька хвилин у кабінеті, щоб особисто залагодити технічні моменти з американськими юристами, які гарячково завіряли нотаріальні копії швейцарських документів. Я вийшла у коридор і попрямувала до гостьового крила, щоб трохи побути наодинці й перевести подих. Проте біля великих панорамних вікон, що виходили на внутрішній двір, я побачила Дениса. Мій асистент стояв, спершись на підвіконня, і з неприхованим задоволенням спостерігав за тим, що відбувалося внизу.

— Катерино Андріївно, підійдіть-но сюди, — палко зашепотів він, поправляючи свій метелик, який під час кабінетної битви трохи з’їхав набік. — Подивіться на цю евакуацію століття. Повна логістична капітуляція конкурентів.

Я підійшла і поглянула вниз. На під’їзній алеї, освітленій ліхтарями, покоївки поспіхом завантажували розкішні шкіряні валізи в багажник чорного «Майбаха». Поруч стояв батько Олени, колишній олігарх, який нервово курив сигару і гарячково кричав у слухавку телефону, розмахуючи руками. Його обличчя навіть здалеку виглядало багровим від люті. Олена у своїй пишній червоній сукні, яка тепер виглядала абсолютно недоречно, стояла поруч, закривши обличчя долонями. Від її колишньої зверхності та світського пафосу не залишилося й сліду — вона просто плакала від сорому та повного фіаско.

— Я підслухав розмову їхнього водія, — змовницьки продовжив Денис, задоволено потерши руки. — батько Олени, щойно вийшов із кабінету, спробував зателефонувати своїм людям на біржі, щоб запустити чутки про нібито нестабільність акцій «V-Wood» і влаштувати нам дрібну фінансову помсту. Але Марк Олександрович спрацював на випередження. Він зробив лише один дзвінок у Нацбанк та Міністерство інфраструктури. Оскільки оригінал угоди 2014 року тепер офіційно в грі, всі активи компанії Олениного батька, які були зав’язані на субпідрядах нашого холдингу, виявилися повністю заблокованими до з’ясування юридичних обставин. Вони банкрути, Катерино Андріївно. Повні банкрути. Олена більше ніколи не з’явиться на тридцятому поверсі нашого хмарочоса.

— Вони самі обрали цю гру, Денисе, — тихо відповіла я, спостерігаючи, як «Майбах» з виском шин рушив з території маєтку, назавжди зникаючи в нічній темряві заміської траси. — Вони намагалися побудувати свій бізнес на шантажі та чужих таємницях. Але в аудитах, як і в житті, завжди перемагає той, у кого чисті документи й точний розрахунок. Дякую тобі за ніч у підвалі. Без твоїх навичок спецагента ми б не впоралися.

— Для мене це була найкраща перевірка в житті! — гордо посміхнувся Денис, поправляючи піджак, під підкладкою якого досі ховалися резервні флешки. — Тепер я з чистим сумлінням іду виконувати ваше розпорядження — пити американський бурбон з юристами містера Сміта. Вони, до речі, теж у захваті від вашої схеми «Chapter 11».

Поки Денис тріумфально попрямував у бік бального залу, я розвернулася і побачила Марка. Він ішов по коридору повільним, важким кроком. Його піджак був розстебнутий, а погляд залишався суворим і зосередженим.

— Марку? Все гаразд з інвесторами? — запитала я, підходячи ближче й ніжно беручи його за руку.

— З інвесторами все ідеально, Катю. Містер Сміт уже поїхав у готель, вони готують прес-реліз для завтрашнього відкриття торгів у Нью-Йорку, — Марк глибоко зітхнув, і я відчула, як напруга в його тілі починає потроху спадати. — Але зараз мені потрібно зробити найважчий крок у цій історії. Я йду до матері. Вона зачинилася у своїх покоях і відмовилася виходити навіть до обслуги. Я хочу, щоб ти пішла зі мною.

Я здивовано поглянула на нього: — Марку, це ваша родинна розмова. Чи впевнений ти, що моя присутність там доречна? Елеонора Петрівна ненавидить мене після того, що сталося в кабінеті.

— Вона не ненавидить тебе, Катю. Вона тебе боїться. Боїться твого інтелекту і твоєї чесності, — Марк міцно стиснув мої пальці. — Ти — частина мого життя і майбутнього керівництва компанії. Мати повинна зрозуміти, що правила змінилися назавжди. Ходімо.

Покої Елеонори Петрівни знаходилися в самому кінці лівого крила маєтку. Коли ми увійшли після тихого стуку, в кімнаті панувала напівтемрява. Величезна люстра була вимкнена, горіла лише одна настільна лампа з важким зеленим абажуром, яка відкидала довгі, похмурі тіні на стіни, обклеєні дорогими шовковими шпалерами.

Залізна леді холдингу «V-Wood» сиділа у глибокому кріслі біля каміна, в якому догорали поліна. На ній уже не було тієї пафосної фіолетової сукні — вона вдягнула простий чорний домашній кардиган, який робив її сухорляву фігуру візуально ще меншою й крихкішою. Без своєї ідеальної укладки, з дещо розпатланим сивим волоссям та блідим обличчям без макіяжу, вона вперше виглядала не як всесильна бізнес-вумен, а як літня, втомлена жінка, яка щойно втратила все, заради чого жила останні дванадцять років.

Марк пройшов уперед і зупинився за два кроки від її крісла. Я залишилася стояти трохи позаду, біля дверей, не бажаючи порушувати особистий простір цієї важкої родинної драми.

— Прийшов святкувати перемогу, сину? — не повертаючи голови, глухим, тріснутим голосом запитала Елеонора Петрівна. Вона дивилася на вогонь, і в її очах відбивалися червоні іскри згасаючого багаття. — Привів із собою свого провідного аудитора, щоб зафіксувати мою остаточну ліквідацію?

— Я прийшов не святкувати, мамо, — спокійно й тихо відповів Марк, сідаючи на низький пуф навпроти неї, щоб їхні очі були на одному рівні. — Я прийшов запитати. Навіщо? Навіщо ти стільки років ховала цю додаткову угоду? Навіщо намагалася зламати мене, нав’язати мені цей фіктивний шлюб з Оленою, зруйнувати контракт із американцями? Батько підписав цей документ у 2014 році в Цюріху, тому що вірив у мене. Він знав, що я зможу вивести холдинг на міжнародний рівень. Ти ж знала про цей папір із самого початку. Чому ти мовчала?