Розділ 27. Фінальний родинний аудит

Важкі дубові двері макро-кабінету на другому поверсі маєтку зачинилися, повністю відсікаючи гучну музику оркестру та відгомін світських розмов бального залу. Тут панувала зовсім інша атмосфера — прохолодна, стерильна й гранично ділова. По центру кімнати стояв довгий стіл із темного горіха, за яким уже зайняли свої місця юристи з обох сторін, представники наглядової ради та помічники містера Сміта.

Містер Джон Сміт сів по праву руку від центру, розклавши перед собою планшет та товсту шкіряну папку з логотипом фонду «Greenwood». Навпроти нього, з підкреслено рівною спиною, всілася Елеонора Петрівна. Поруч із нею, попри нещодавнє публічне фіаско, знову з’явилася Олена разом зі своїм батьком — вони виглядали похмуро, але в їхніх поглядах досі блукала остання, відчайдушна надія на реванш.

Ми з Марком сіли поруч у торці столу. Я відчувала, як під стільцем ледь помітно вібрує підлога від напруги, що зависла в повітрі. Денис скромно примостився на стільці біля стіни, якраз навпроти головного комутаційного вузла та великого плазмового екрана. Наші погляди перетнулися лише на секунду: мій асистент ледь помітно кивнув і притиснув руку до борту смокінга. Флешка була на місці.

— Що ж, панове, — взяв слово містер Сміт, оглядаючи присутніх через окуляри в тонкій золотій оправі. — Ми провели чудовий вечір і переконалися в престижі вашої компанії. Наші юристи повністю узгодили текст основного договору про злиття холдингу «V-Wood» та фонду «Greenwood». Обсяг інвестицій на першому етапі складе триста мільйонів доларів. Залишився суто формальний крок — фінальний підпис генерального директора Марка Олександровича та згода голови наглядової ради, місіс Власової. Прошу, колеги, передайте документи на підпис.

Старший юрист американської сторони підсунув Марку важку папку в синій обкладинці. Марк упевнено взяв ручку, але не встиг він занести її над папером, як Елеонора Петрівна холодно й чітко промовила: — Почекайте, містере Сміт. Фінального підпису голови наглядової ради під цим документом не буде. Принаймні, сьогодні.

Юристи американського фонду здивовано перезирнулися. Джон Сміт насупився, повільно відкладаючи свій олівець: — Пробачте, місіс Власова? Ми узгоджували цю угоду вісім місяців. Усі фінансові показники холдингу бездоганні, що сьогодні ще раз підтвердила ваша чарівна Катрін. У чому проблема?

— Проблема в династійній стабільності, яка є наріжним каменем нашого статуту, — Елеонора Петрівна перевела свій важкий, крижаний погляд на сина. — Згідно з внутрішнім регламентом холдингу «V-Wood», затвердженим ще моїм покійним чоловіком, будь-які глобальні міжнародні злиття та залучення іноземного капіталу мають супроводжуватися фіксацією спадкових прав керівної династії. Простіше кажучи, генеральний директор повинен гарантувати, що акції компанії не розпорошаться в разі... непередбачуваних шлюбних процесів із людьми не нашого кола.

Олена переможно випрямилася, кинувши на мене зверхній погляд. Її батько задоволено кашлянув у кулак.

— Мамо, ближче до справи, — суворо перервав її Марк, і його голос прозвучав як удар батога.

— Справа в тому, Марку, що наглядова рада сьогодні вранці винесла остаточне рішення, — Елеонора Петрівна виклала на стіл аркуш із червоною печаткою. — Або ти підписуєш шлюбний контракт із Оленою, що консолідує тридцять відсотків наших лісозаготівельних активів і гарантує холдингу залізобетонну стабільність на внутрішньому ринку, і тоді я візую угоду з американцями. Або, якщо ти відмовляєшся, наглядова рада оголошує тобі квотум недовіри. У такому разі ти негайно усуваєшся з посади генерального директора за порушення корпоративних інтересів сім'ї, а угода з фондом «Greenwood» анулюється через форс-мажорні обставини.

У кабінеті заліпла така тиша, що було чути, як цокає годинник на руці містера Сміта. Американський інвестор виглядав шокованим від такого відвертого сімейного шантажу.

— Це абсурд, місіс Власова! — обурився Джон Сміт. — Ви руйнуєте контракт століття через особисті матримоніальні плани? Марк — блискучий топ-менеджер, ми йшли сюди під його ім'я!

— Це не абсурд, містере Сміт, це суворий статут нашої компанії, — холодно відрізала Елеонора Петрівна, підсуваючи Марку два документи: шлюбний контракт з Оленою та заяву про згоду наглядової ради. — Обирай, сину. Або холдинг розвивається далі під твоїм керівництвом у правильному сімейному союзі, або ти залишаєшся ні з чим прямо зараз, разом зі своєю... помічницею з провінції.

Марк ледь помітно посміхнувся — це була посмішка хижака, який нарешті дочекався, поки здобич повністю розкриє свої карти. Він повернувся до мене, і в його очах спалахнув переможний вогонь.

— Що скаже наш головний аудитор? — спокійно запитав він мене на очах у здивованих американців. — Катерино Андріївно, чи дійсно ультиматум голови наглядової ради має юридичну силу згідно з нашим статутом?

Я повільно піднялася зі свого місця. Моя пастельна сукня м’яко шелестіла, додаючи моєму виходу особливої, майже театральної впевненості. Я розправила плечі, подивилася на Елеонору Петрівну, а потім звернулася до містера Сміта: — Містере Сміт, як провідний аудитор цієї угоди, я змушена провести термінову, незаплановану ревізію статутних документів холдингу «V-Wood». Елеонора Петрівна зараз апелює до регламенту та статуту, який, за її версією, обмежує права генерального директора та вимагає обов'язкового погодження наглядової ради. Проте в будь-якому професійному аудиті найважливіше — це перевірка першоджерел та актуальності додаткових угод. Денисе, будь ласка, виведи на екран документ.

Денис, який тільки й чекав цієї команди, миттєво підскочив до комутатора. Його пальці гарячково забігали по клавіатурі ноутбука, флешка слухняно замигала зеленим світлом, і вже за секунду на величезному плазмовому екрані в максимальній роздільній здатності з’явився відсканований документ із підписами та гербовими печатками.

Елеонора Петрівна зверхньо глянула на екран, але вже за мить її обличчя почало стрімко втрачати колір. Рука, що тримала порцелянову чашку, помітно затремтіла.